Коли час йти у школу?




Коли час йти у школу?




Мабуть, для всіх батьків час летить дуже непомітно. Здається, що зовсім недавно Ваша дитина робила свої перші кроки, а сьогодні - Ви вже разом із сином чи донькою обираєте в магазині гарну шкільну форму, рюкзачок, ручки, олівці й багато чого іншого. Дивлячись на дітей, що крокують зі школи додому, ви частіше замислюєтесь над тим, чи готова моя дитина до навчання у школі? Із цими запитаннями Ви звертаєтеся до своїх знайомих, друзів і кожен раз отримуєте нові, і підчас, суперечливі відповіді. Тож давайте, спробуємо разом розібратися: що ж повинна вміти Ваша дитина, йдучи до школи, та наскільки вона до неї готова? Перше запитання – це вік. Багато батьків перебувають у сумнівах, у скільки років віддавати дитину в школу. В 6 або в 7 років? Сьогодні, за законом України, в школу може йти дитина, якщо на 1 вересня їй виповнилося 6 років. Правда, є діти, яких віддали в школу коли їм ще не виповнилося й 6-ти, а є й ті, які пішли майже у 8. А як бути «зимовим» дітям, які можуть піти в школу й в 6,5 і в 7,5 років? Ситуації в житті бувають різними. Хтось поспішає, і йде раніше, або навпаки чекає, щоб потрапити до обраного вчителя, коли той набирає першокласників. Хтось знаходить інші аргументи. От, наприклад, - якщо моя донька піде до школи в 7 років, то закінчить її аж у 19… Вона вже буде справжньою нареченою, хіба їй буде потім до навчання в інституті? - навіщо позбавляти дитину дитинства - нехай іде в 7 років, хай ще пограється; - так хіба можна так пізно йти, він у мене вже читати вміє й рахує добре, йому буде нудно в 1 класі; - він у мене й так рослий (маленький), буде в 1 класі самим великим (маленьким); - сусідська Настя такого ж самого віку і йде в школу, а моя донька чим гірша? І таких аргументів безліч. Не секрет, що сьогодні батьки першокласників іноді впадають у розпач, вирішуючи питання : «Коли ж йти в школу?». Що тут сказати? Кожен з цих аргументів має своє розумне зерно, але насамперед, потрібно орієнтуватися на свою дитину, на її психологічну готовність та зрілість її нервової системи. Також існує така думка, що віддавати дитину в школу можна тоді, коли в неї виростуть кутні зуби. Це означає, що кісткова тканина дитини досить зміцніла, в організмі вистачає кальцію, і хребет готовий до підвищених навантажень, які неминучі у школі. Адже труднощі в навчанні можуть виникати не тільки через те, що дитина не розуміє якогось предмету, або, що поганий вчитель, а й через непосидючість і неуважність самої дитини. А саме це і є психологічна незрілість дитини, що виникає в результаті несформованості певних психічних процесів. У чому ж тут справа? Чому одна дитина виявляється психологічною зрілою , а інша ні? Справа в тому, що шлях розвитку кожного маляти індивідуальний. Хтось починає раніше інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє гарно стрибати, зате починає говорити цілими фразами, та ще й швидко запам'ятовує букви. Тому до шкільного віку діти приходять із різним багажем досвіду - знаннями, уміннями, навичками, звичками. Оскільки шкільна зрілість, як і взагалі весь розвиток дитини, підкорюється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони й зони найбільшої вразливості. Але незалежно від цього фактору будь-які батьки сьогодні бажають, щоб їхня дитина вчилася у гарній, престижній школі. Також не секрет, що сьогодні, у більшості своїй, школи приймають першокласників за попередньою співбесідою. Отже, батьки роблять висновок – до школи дітей треба обов’язково готувати. Як же вирішується сьогодні питання підготовки до школи? Більшість батьків вважають, що для розвитку дошкільника і його підготовки до школи досить навчання основам математики, читання й письма. Хоча насправді, щоб дитина правильно розуміла й засвоювала основи математики, грамоти й письма спочатку їй необхідно розвивати мислення, пам'ять, уяву й сприйняття. Не секрет також, що найчастіше підготовкою до школи з дитиною починають займатися лише тоді, коли їй виповниться 5 років, але дошкільник не може миттєво за 1 рік перетворитися в школяра. Згаявши час, дорослі намагаються навчити малюка всьому й відразу, зовсім забуваючи про те, що в такому віці він не зможе засвоїти великий обсяг інформації. Наслідком такої роботи може стати якраз не підготовка до школи, а нервове перевантаження й небажання йти у школу. Які ж іще вимоги висуває сьогодні школа до першокласника? Виявляється, читання й арифметика - це ще далеко не все. Майбутні першокласники мають бути уважними, спостережливими, терплячими, уміти міркувати й узагальнювати, мати гарну пам'ять і просторову уяву, вміти орієнтуватися у навколишньому середовищі, самостійно знаходити спільну мову з незнайомими людьми. І співбесіди з першокласниками в першу чергу націлені на виявлення саме цих питань. Запитайте, наприклад, у свого майбутнього школяра, яка зараз пора року й чому він так думає. Чим відрізняється осінь від весни? Чи може він запам’ятати 10 картинок або слів, що не пов’язані між собою за змістом? Ким працюють його батьки? Чи зможе він описати просту сюжетну картинку? Поцікавтеся, як можна назвати одним словом диван, стіл, стілець. Чи легко може класифікувати й виділяти істотні ознаки в самих різних предметах? Як називається місто, в якому ви живете? А чи знає Ваша дитина свою домашню адресу та телефон? Такі, здавалося б, прості запитання може почути дитина на своїй першій співбесіді, але вони не менш важливі, ніж вміння рахувати та читати. Іноді трапляється і так, що дитина знає відповіді на всі ці запитання, але у незнайомій ситуації просто впадає в ступор і мовчить, або відповідає неправильно. Це ще одне свідчення того, що малюк психологічно не готовий до школи. Отже, в таких випадках треба зрозуміти, що Вашому малюкові ще рано до школи. Краще цей рік використати для подальшого розвитку та соціалізації дитини. Можна віддати свою дитину на курси підготовки до школи, можна запросити додому викладача, а можна займатися й самостійно. Згадайте ігри свого дитинства: «Їстівне-неїстівне», «Живе-не живе», «Жарко-холодно», «Що для чого потрібно?», «Знайди предмет за прикметами», «Ланцюжок із слів», «Навколо світу», усілякі лото, кубики, конструктори. Пригадали? А тепер просто весело грайте в них зі своїми дітьми. Ви не тільки навчите дітей, але й самі отримаєте масу задоволення. А нові ігри та завдання підкажуть книжки з цікавими завданнями та іграми для майбутніх першокласників, яких зараз у продажу безліч. У період підготовки не забувайте також і про таке важливе вміння для майбутнього першокласника, як вміння діяти точно по інструкції. Щоб потренуватися, можна пограти в робота. Спочатку роль робота виконує ваша дитина, а ви даєте йому максимально точні й докладні інструкції, потім ви міняєтеся ролями. Завдання можуть бути самими різними – і «навчальними» (наприклад, щось намалювати, написати, порахувати), і побутовими (накрити на стіл, полити квіти), і просто забавними (пострибати десять разів на одній ніжці, прокукурікати під столом та ін.). І ще один важливий момент – розвиток дрібної моторики. Про користь цього заняття не втомлюються повторювати логопеди, педагоги й психологи. Тут не важливо, який саме спосіб обере ваша дитина – аби тільки їй це подобалося. Можливо, це буде нанизування бісеру, гра в «Попелюшку», яка сортує різне насіння, вишивка на спеціальній пластмасовій рамці-канві, збирання паззлів або звичайне ліплення. Маленькі пальчики повинні виконувати досить дрібні й точні рухи – це важливо як для гарного почерку, так і для розвитку мови. А як же бути із соціальною адаптацією? Як можна розвивати у дитини вміння вільно орієнтуватися у незнайомій ситуації, вміння самостійно знайомитися з новими дітьми, знаходити з ними спільну мову, якщо дитина не відвідує дитячий колектив? Тут у пригоді будуть всілякі кружки, знайомство із новими дітьми на ігровому майданчику, сумісні походи в гості, і навіть – звичайна гра. Саме у грі вчаться усі дошкільники, і не тільки основним знанням, а й умінню бути в певній ролі, наприклад, у ролі – школяра. Пограйте з дитиною у «Школу», а іншими учнями можуть бути улюблені іграшки, яких завжди вдосталь у вашому домі. За допомогою цієї гри можна навчитися знайомитися з новими людьми, шукати вихід з незручних ситуацій, формувати поняття колективного «ми», адекватно реагувати на помилки у навчанні. І обов’язково враховувати переживання дитини щодо власних помилок: хвалити навіть за маленькі досягнення, оцінювати не саму дитину, а її вчинки, порівнювати досягнення дитини зі своїми власними, а не з іншими дітьми або загальноприйнятими еталонами. Найголовніше - зрозуміти, що підготовка до школи – це тривалий, поступовий і творчий процес, який повинен приносити задоволення від пізнання нового. Прагнення дітей до пізнання й творчості не може прийти саме по собі, його необхідно розбудити. І якщо поряд дорослі, які не жалкують часу – з розвитком дітей буде все гаразд. Творча людина розкриває себе у всьому, що б вона не робила. Вона завжди цікава світу, а світ цікавий їй. І тому вона завжди почуває себе в житті більш впевнено.



Создан 16 янв 2016