Розробка позакласного заходу Свято рідної мови




Розробка позакласного заходу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято рідної мови

Мета: поглибити знання учнів про рідну мову, збагнути її значення в житті українського народу; вдосконалювати мовну культуру учнів, збагачувати їх словниковий запас; виховувати любов і шанобливе ставлення до рідної мови.

Зала святково  прибрана рушниками. На фронтальній стіні портрети класиків  української літератури. Під ними вислови про мову.

Мужай, прекрасна наша мово

Серед прекрасних братніх мов!

                                 Максим Рильський

Вона як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

                             Андрій Малишко

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову...

                          Максим Рильський

Хід заходу

 

                                                                                  Мужай прекрасна наша мово,

                                                                                  Живи народу віще слово,

                                                                                  Цвіти над нами веселково,

                                                                            Як мир, як щастя, як любов!

                                                                                                           (М. Рильський) 

Ведучий І

Буває часом сліпну від краси,

Спиняюся, не тямлю, що за диво -

Оці степи, це небо, ці ліси -

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе як є - дорога, явори,

Усе моє - все зветься Україна.

(Звучить пісня «Зацвітає калина»)

Учитель. Україно…Мила моя Україно! Тихії води і яснії зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки… Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі…

Ведучий І Земле Шевченкова, земле Франкова,

                   Ниво, засіяна щастям-добром,

                   Вічна твоя соловейкова мова,

                   Вічна розмова Дністра із Дніпром.

Ведучий ІІ  Моя рідна мова, яка виникла в давні часи, розви­валася разом з народом, поступово стаючи все могут­нішою й багатшою.

Учитель Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов‘язує людину з народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Учень 1

Мово моя українська,

Батьківська, материнська,  

Я знаю тебе не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

Учень 2

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм.

         Учитель Мова — це неоціненний божественний дар, який дано людині. Вона супроводжує нас від са­мого народження і до смерті. Без мови ми не можемо прожити ні дня. За допомогою мови ми спілкуємося, виражаємо свої думки. Ми пізнаємо через мову світ, бо в ній зібрано і кристалізовано життєвий до­свід багатьох поколінь.

Діти в українських костюмах виконують піс­ню

«Мови чарівний голос» (сл. С.Галябарди, муз. О.Слободянки).

Ведучий ІІ     

Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б'є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона — як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть.

Учитель Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче,  як "проміння ясне", а могутнє, як "хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Учень 1 

Рідна мова моя, поетична, пісенна,

Пелюсткова і ніжна, як спів солов'я,

Як народу душа: щира, добра, натхненна,

Ти найкраща у світі, бо рідна моя!

Учень 2 

Скільки в мові тепла і палкого кохання,

Туги й щастя дзвінкого, і світла душі,

Та іскристої радості і шанування,

Що хоч просто говориш - виходять вірші!

Учень 3 

То струмочком дзвенить, то сміється й співає,

То іскринками гумору враз спалахне.

Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.

Мово рідна моя, ти як сонце ясне!

Учень 4 

Бо слова твої серце уміють зігріти,

Приголубити, втішити можеш одна.

Мово рідна, ну як нам тебе не любити?

Ти весела і ніжна, неначе весна!

Ведучий І Ми розуміємо, що жити на Україні і не знати української мови - це неповага до народу. Кожна мати передає у спадок своїй дитині любов до рідної мови, до своєї землі.

Сценка "Мати й доня"

Мати. Як би, тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро,

Бо і так доволі хтось насіяв зла

І холонуть душі наші без тепла.

Доня. Забувають діти мову матерів,

Та від того болю світ аж почорнів.

Стогне від розрухи зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

Мати.

Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко

Як би твої очі не манили зваби,

Не чини ніколи Батьківщині зради.

Не ламай у лузі гілку калинову -

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути – м‘яти,

Але рідну мову мусиш пам‘ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Тільки не зрікайся маминої мови.

Учитель Друзі ! А хто знає, чим українці славляться на весь світ?

- Звичайно, піснями! Українська пісня - це диво, її люблять у всьому світі. Чари української пісні... Хто з людей старшого чи середнього віку в силі забути неперевершену її звабу? Пісня дарує нам красу вічної любові до рідного краю, його мови. Вона то пломеніє непогасним коханням, то плаче гіркою тугою, то вулканним гнівом клекотить на чужині, то пашить пристрастю синовньої любові до Вітчизни.

Пісня "Три поради"

Ведучий ІІ Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, сам не гідний поваги. Яка ж мова найдорожча для кожного? Цим зацікавився і український поет Дмитро Білоус. І, знайшовши відповідь, розповів нам про це у вірші "Найдорожче". Ось послухайте

Ведучий І

Синів і дочок багатьох народів

Я зустрічав, які перетинали

Гірські й морські кордони і на подив  

Багато бачили, багато знали.

Я їх питав із щирою душею:

-   Яку ви любите найбільше мову?

І всі відповідали: ту, що нею співала

Рідна мати колискову.

Ведучий І

         Отож, любов до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні. Вона зачаровує своєю ніжністю і простотою.

А скажіть-но, діти, чи ваші мами співали вам колискових пісень? Давайте пригадаємо їх і спробуємо заспівати.

(Діти  співають ко­лискові пісні.)

Учитель Я хочу нагадати ще й про інші найдавніші перлини народної творчості – прислів‘я та приказки. У них і ніжна лірика, і легкий гумор. Прислів'я нас вчать жити, бути трудолюбивими, добрими, щирими, порядними. Вони вражають нас своєю влучністю, багатством змісту. Вони - своєрідна скарбниця знань, криниця душі народної.

         Пригадайте, які ви знаєте прислів‘я і приказки і поясніть їх значення.

         (Коня керують уздами, а чоловіка - словами. Один скаже, другий прикаже. Від доброго слова і лід розмерзає. Шабля ранить голову, а слово - душу. І від солодких слів гірко буває.  Не кидай слова на вітер. Добре слово краще за мед і цукор.)

         Учитель Стежте, щоб ваша мова була емо­ційною, образною, багатою, а такою її роблять фразеологізми, крилаті вислови, приказки та прислів'я, що втілюють у собі досвід усього на­роду.

Гра «Здійсни пошук» (закінчити подане прислів'я).

—  Спочатку подумай, а потім... (скажи).

—   Не хочеш почути поганих й дур­них слів — не... {говори їх сам).

—   Краще недоговорити, ніж... (пе­реговорити).

—  Умій вчасно сказати і вчасно... (змовчати).

—  Дав слово — ... (дотримай його).

—   Слово — не горобець: ... (виле­тить не спіймаєш).

—   Гостре словечко коле... (сер­дечко).

—   Слово — не стріла, а... (ранить глибше).

—   Слово до слова зложиться... (мова).

—  Дурний язик голові... (не при­ятель).

—   Птаха пізнають за пір'ям, а лю­дину... (за мовою).

—   Сказане слово — срібло, а мов­чання — ... (золото).

Учитель.  Ознакою високої мовної культури людини є й знання фразеологізмів.   Воно   необхідне нам саме для того, щоб не вис­ловлюватись загальними фразами, а говорити точно й лаконічно, неба­гатьма   словами,   дати   вичерпну й глибоку характеристику предмета, думки.

Конкурс "Будь дослідником"

(назвати і пояснити значення фразеологізмів різного походження)

Учитель.  Вивчаючи прислів‘я та приказки, ви збагачуєте свій словниковий запас, стаєте дотепнішими, розумнішими. Багата і гарна мова свідчить про те, що людина розумна, освічена.

Учень І

Мово моя, ти цілюща криниця!                

Є в тобі мудрість і розум століть.

Йду я до тебе, щоб розуму вчиться,

В темряві сонечком ясним світить.

Учень ІІ

Мово моя, ти багата й велична.

Так мелодійно й чудово звучиш.

Ти, наче ненька, привітна і звична

Бути нас добрими й мудрими вчиш.

 

Ведучий І В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. Це один з найдавніших і найбільш поширених видів усної народної творчості. З давніх-давен через них передавався життєвий досвід народу, знання, а також перевірялися розумові здібності маленьких дітей.  Спостережлива людина завжди відгадає загадку. Перевіримо, чи спостережливі ви.

(Учні загадують загадки)

Ведучий ІІ Казки… Скільки їх переслухано й перечитано! Вони вчать добра, справедливості. Немає у світі людини, яка б не любила казок або не чула їх, а особливо діти. Отож, запрошую вас у гості до казки.

(Інсценізація уривка української народної казки

 "Котигорошко")

- Ви знаєте багато казок. Спробуйте відгадати назви деяких з них. Отож, розпочинаємо вікторину "З якої це казки?" Я розповідатиму уривок, а ви будете відгадувати назву казки.

1.   Цей дім ніхто не будував, жити в ньому мали право лиш п'ять братів, але в скрутну хвилину помістилося в ньому майже все лісове царство («Рукавичка»)

2.   Мандрував дорогами, все своє коротке життя співав пісні, вважаючи себе невловимим, але пісня його обірвалася на півслові ... («Колобок»)

3. Не бик,  а реагує на червоні чоботи.  Не вірменське радіо,  але любить обдурити. Не жінка, але заставила газду всіх із хати вигнати.  Улюблене дерево - клен. Має схильність до шантажу і погроз. («Коза-Дереза»)

4.    Він зумів стати зятем самого царя, хоча і вважали його дурником.  Пересувався за допомогою незвичайного транспортного засобу, якого нема навіть у крутих бізнесменів. («Летючий корабель»)

Ведучий І Багатий український народ і на ігри зі співанками. Так ведеться з давніх-давен. Любили гратися, і наші батьки, бабусі та дідусі. Вони вигадували різ­ні ігри, навчалися одне в одного. Старші покоління                                передавали свої набутки молдшим, а ті додавали до них щось своє. Гра для дітей була і є веселою школою життя, тому що у ній закладено народну мудрість. І ми з вами зараз ознайомимось з однією давньою грою, яка зветься «Подоляночка».

(Діти водять хоровод, виконуючи пісню.)

Ведучий ІІ Українська мова багата також на скоромовки, мирилки, лічилки. Давайте перевіримо, як ви вмієте говорити скоромовки.

(Діти змагаються)

 Ведучий І Часто у грі діти сварилися, тому тут доречними були мирилки.

(Діти розповідають мирилки)

Ведучий ІІ Діти, а які ж ви знаєте лічилки?

(Діти розповідають лічилки)

Ведучий І Як бачимо, наша мовна скарбничка дуже багата. Тут є і казки, і скоромовки, і лічилки, і мирилки... А ще наш народ дуже любить жартувати. То ж давайте і ми пожартуємо.

Інсценізація «Два куми»

Учень1

В нас українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно-чиста

І тепла, наче мамина рука.

Учень 2

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати,

Вона чудова, ніжна і жива.

Учень 3

Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітах, у дзвінкій росі.

Вона живе й співа в моєму серці,

її ми дуже любимо усі.

 

Учитель Молодці, діти. Ви гарно говорите про мову. Але чи знаєте ви, що у нашій рідній мові є "чарівні" слова?

Учень1 

Є в нашій мові слова пречудові:

Гарні звертання, слова-привітання.

Треба їх добре нам пам'ятати

І повсякденно у мові вживати.

Учень2

Чи ви звертали увагу на це –

В Україні то явище дуже примітне:

Вітаються люди й сказать слівце

Прагнуть якесь привітне?

Учень3                                           

Мати каже сусідові на межі,

Щоб засвітився на добрім слові:

- Здорові були! Боже вам допоможи!

-    Дякую! Будьте і ви здорові!

Учень4

Скільки є в нас, любі друзі,

Для звертання ніжних слів –

І до тата, й до матусі,

До бабусь і дідусів!                                                         

Учень 5

І «татусю», й «мамцю», й «нене»

Лине ніжне, сокровенне –

Як ще краще назовеш.

Учень6

Звертання щире, душевне, щедре –

Василю, Павле, Іване, Петре!

І так сердечно, і так ласкаво –

Наталю, Лесю, а чи Любаво!

Учень7

А найсвятіше душа приємле –

Моя Вкраїно, кохана земле.

Ти, сивий Дніпре, і ти, Дунаю, -                              

Миліших серцю звертань не знаю.

Пісня «Чудові звертання»

Ведучий ІІ У   слові — велика    сила. Словом    можна   глибоко   поранити,

навіть   вбити. Можна    піднести    до   небес    і   розрадити    душу. Можна

змусити    плакати   і   сміятись   до   сліз... А   що   ще   можна   словом?

(Переконати, ощасливити, зганьбити, образити, принизити, приголомшити,

причарувати, зцілити...)

Ведучий І

Грати   словом  - долею   грати.

Різні   в   нього   бувають   майстри.

Можна   слово привчити   на    бровах   стояти

Чи   кататись   плескавчиком   із   гори...

Схочеш - буде   тобі   од   води    тихіше

Й  мелодійне   таке   на   слух...

Сам   незчуєшся, як   заколише,

Як   приспить   поволі    твій   дух.

Учитель Слів у мові мільйони, і кожне з них виграє, неначе струна, неначе коштовний діамант. Мелодійні, дзвінкі, вишукані… Та, на жаль, не всі бажають вивчати рідну мову, не кожен її шанує: вживає у мові якісь недоречні слова, русизми, словесні «бур'яни», як: бомага, конєшно, шарік, площадка. Така наша недбалість у ставленні до мови призводить до ситуації, які кумедними назвати важко. Пропонуємо вашій увазі сценку з життя.

(Інсценізація усмішки Павла Глазового«Кухлик»

Ведучий ІІ

Ну, а  ще   повідати  я  хочу

стишеній  цікавій   дітворі, -

що  слова  так  само, як  і  люди,

молоді  бувають  і   старі.

Кожен з нас  неологізми знає:

Це  нові   слова. Вони  кругом.

А  в   старих  їх  словниках  немає,—

Мотобол, фломастер, іподром.

То  буває, що  відоме  слово,

але  значення   його — нове.

В   нашім   побуті   така   новинка

для  старих  людей звучить  невлад:

Каблуки — шпильки, вид меблів — стінка,

а  портфель  квадратний — дипломат.

І якби моя бабуся встали,

здивувались теж би, що двірник –

не людина, як вони вважали,

А на склі машини очисник.

Ведучий І

Враження дитинства – ясновесні!

Слів краса! Звідкіль іде вона?

Неначе загадки якісь чудесні:

Рідна мова – дивна дивина!

Входить дівчина Українська мова.

Я не з лісу, я не з поля.

Нелегка у мене доля.

Через радість та біду

Я з віків до вас іду.

Я дитину колисала,

Батьківщину захищала

І від роду і до роду

Зберігала свою вроду.

Всі народи мову мають,

Всі пісень своїх співають,

Бо хто має мову рідну,

Той багатий, а не бідний.

Учитель Першим увів у літературу живу мову українського народу Іван Котляревський, якого ми справедливо називаємо основоположни­ком української літературної мови.

Учень

 Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати.

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий.

І вогник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

                                                  Іван Франко

Учитель З-під пера Великого Кобзаря українська мова не тільки заграла всіма барвами своїми, а й запалала гнівним вогнем. Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її і, як ніхто, відчув чудову, чарівну музику українського слова.

Учень Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється-ожива,

Як їх почує!..

Тарас Шевченко 

Учитель Друзі, давайте пригадаємо та й  заспіваємо пісні на слова Т.Г.Шевченка.

("Заповіт", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Думи мої"…)

Ведучий ІІ Про красу української мови писало багато і інших письменників та поетів. Послухаємо деякі з них.

(Діти читають вірші по мову)

А закінчити наше свято хочеться віршем Юрія Рибчинського.

Ведучий І

Мова, наша мова, мова кольорова,

В ній гроза травнева, тиша вечорова.

Мова, наша мова — літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Мова, наша мова — мрійниця — жар-птиця,

Грішнику — спокута, спраглому — криниця.

А для мене, мово, ти — як синє море,

У якому тоне і печаль, і горе.

Мова, наша мова — пісня стоголоса:

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо,  .

В ній криваві рими й сльози «Заповіту».

Я без тебе, мово, — без зерна полова,

Соняшник без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь у серці, я несу в майбутнє

Невгасиму мову, слово незабутнє.

Ведучий ІІ. Друзі шановні,

Матусі і тата,

Вдячні вам всім,

Хто прийшов на це свято.

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна.

Зріє в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх — Україна!

Учитель. Дорогі діти! Мабуть, ви впевнилися, що мова наша таємнича, незбагненна, невичерпна, але досі повністю нами не опанована. Гадаю, тепер ви будете ще наполегливіше вивчати рідну мову, щоб знати її і розмовляти, щоб збагатити свій словниковий запас. Будьмо ж добрими дітьми свого народу! Плекаймо і бережімо свою мову!

Мова. Дякую вам за це чудове свято.   (Мова вручає дітям подарунки)

 



Создан 09 дек 2016