ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО У САМООСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ




Бондарчук Р.Г.

вчитель початкових класів

загальноосвітньої школи І-ІІ ст. с. В’язівне

Любешівського району Волинської області

 

ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО У САМООСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

У статті розглядаються питання пов’язані із самовихованням і самоосвітою вчителя. Визначаються методи підвищення професійного рівня вчителя, що формулювалися в працях В.О.Сухомлинського.

Ключові слова: самоосвітня діяльність вчителя, педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського, самовдосконалення, самореалізація, теорія, практика, професіоналізм, майстерність.

 

Розвиток творчої особистості є головною метою української системи освіти. Становлення такої особистості починає формуватися ще в молодшому шкільному віці. Тому кожен учитель початкової ланки шкільної освіти зобов’язаний розвивати творчий потенціал дитини, її комунікативні навички, уміння працювати з будь-якою інформацією, мислити неординарно, гнучко, залежно від ситуації. В.О.Сухомлинський справжнім навчанням називав індивідуально-творчий розвиток кожної дитини. Він вважав, що учитель повинен досконало володіти уміннями в тій чи іншій діяльності, бути майстром своєї справи.

Щоб виховати особистість здатну до самореалізації в навчально-виховному процесі та подальшому житті, необхідно самому вчителю постійно працювати над розвитком свого творчого потенціалу, удосконаленням своїх професійних умінь. Кожен учитель має володіти вміннями та навичками із самоосвіти та виховання, тому що самоосвіта є важливою формою підвищення науково-методичного рівня. Справжній вчитель повинен постійно удосконалюватись, поглиблювати свої знання. Удосконалюючись, педагог досягає вершин, а твори видатного педагога, вченого, мислителя В.О.Сухомлинського і є великою допомогою для професійного саморозвитку вчителя.

В.О.Сухомлинський  приділяв велику увагу питанню самоосвіти: «Знання, добуті самоосвітою, дуже міцно зберігаються у пам’яті. У процесі самоосвіти формуються індивідуальні риси особистості, виробляється індивідуальний стиль розумової праці» ([4, с.261]).

Успішно працюючи над цим питанням, Василь Олександрович вказав на роль вчительської освіти, розкрив її зміст та шляхи вдосконалення, визначив головні умови формування потреби в самоосвіті, а також методи та форми самоосвітньої діяльності.

Головною метою самоосвіти є оновлення, збагачення і поширення теоретичних знань вчителя, поглиблення знань з предмета, використання в практиці роботи різних наукових досягнень, задоволення власних інтересів і потреб освітнього закладу, а також формування особистості вчителя: «перетворення знань у власні переконання, власну зацікавленість у торжестві істини» ([1, с.22]).

Як наслідок, маємо інтелектуальний розвиток вчителя, розвиток його високих моральних якостей,  зміну стилю викладання, використання творчого підходу до навчання і виховання, збагачення досвіду роботи, вияв любові до власної справи і високого професіоналізму. В.О.Сухомлинський наголошував: «Інтелектуальне зростання, постійне збагачення, оновлення, поповнення, поглиблення, удосконалення знань – це питання життя вчителя» ([2, с.51]). Інтелектуальна і емоційна сторони повинні доповнювати одна одну. Якщо вчитель отримує задоволення від своєї роботи, бачить результат своєї праці, вдало застосовує здобуті знання на практиці,  він отримує стимул до подальшої роботи над собою. Коли ж його переслідують невдачі, переповнюють тривоги і хвилювання, низька самооцінка, він не здатний до подальшого розвитку.

Сухомлинський вважав, що велику увагу самоосвітній діяльності повинні приділяти саме вчителі початкових класів, тому що «той, хто вводить маленьких дітей у світ природи і людського суспільства, повинен бути знаючою, розумною, всебічно освіченою людиною» ([4, с.62]). Адже лише поряд з таким педагогом дитина може розкритися повною мірою, проявити свої здібності. Це повинна бути людина високих моральних якостей, яка, в першу чергу, любить дітей, про що Великий Педагог казав: «Що означає хороший учитель? Це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними…» ([4, с.49]). А ще додав: щоб любити дитину, треба її знати. Він був впевнений, що для того, щоб мати любов до дітей, необхідна велика робота педагога над самовихованням почуттів, терплячі поступові пошуки нових і нових доріжок до серця кожної дитини.

Прагнення людини до самовдосконалення, постійний пошук інформації, вміння самостійно оволодівати новими знаннями і передавати їх іншим є ознакою відповідального педагога, який дбає за підвищення якості освітнього рівня молодого покоління.

Самоосвіту вчителя В.О.Сухомлинський вважав складним довготривалим процесом, який сприяє зростанню професійної майстерності вчителя, підвищенню його наукового рівня, оволодінню інноваційними методами і формами навчання і виховання, вдосконаленню педагогічної творчості, формуванню світогляду.

Необхідністю самоосвіти є прагнення стати майстром своєї справи, бажання досягти успіху, потреба збагатитися   новими знаннями: «знати більше, ніж я знаю сьогодні» ([3, с.82]). Потрібно іти в ногу із життям, підвищувати свою кваліфікацію, користуватися повагою батьків, вчителів, бути лідером серед колег, почуватися джерелом ініціативи для інших, відповідати потребам керівництва, а особливо учнів, тому що, за словами В.О.Сухомлинського, «учень повинен бачити в учителеві розумну, знаючу, думаючу, закохану в знання людину. Чим глибші знання, чим ширший кругозір, ширша всебічна наукова освіченість учителя, тим більшою мірою він не тільки вчитель, а й вихователь». Вихователь, який зможе допомогти дитині досягти результату власними силами, що сприятиме виникненню інтересу до навчання, розвитку творчих здібностей дитини.

Сучасний вчитель не може зупинятися на досягнутому, а мусить рухатися вперед, підніматися до нових вершин. Він повинен бути у постійному творчому пошуку, повністю занурюючись у копітку вчительську роботу. «Якщо вчитель хоча б на один день зупиниться у своєму інтелектуальному зростанні, - стверджував В.О.Сухомлинський, -  він перестає бути світочем знань і для своїх вихованців, і для дорослих трудівників» ([6, с.121]).

Як тільки вчитель все це зрозуміє, він усвідомить необхідність самовдосконалення, підвищення рівня свого професійного росту. А це і буде запорукою успіху, стимулом для подальшого розвитку, сприятиме вдалому досягненню високої мети.

В.О.Сухомлинський був вимогливим керівником, що спонукало вчителів до самовдосконалення. Він вмів розгледіти творчі здібності вчителя, підтримати його і направити діяльність у потрібному напрямку. Василь Олександрович вивчав, узагальнював  та поширював  передовий педагогічний досвід, ознайомлювався із системою роботи вчителя, вивчав його творчу лабораторію, допомагав осмислити та обґрунтувати вдалі моменти в роботі, разом з тим – виявити недоліки, певні труднощі, вияснити причини їх появи. Майстер відвідував уроки своїх вчителів, ретельно їх аналізував, спрямовував роботу колективу на «виховання у вчителя прагнення вдосконалювати професійну діяльність» ([1, с.44]).

В першу чергу, слід володіти способами самопізнання, вивчити самого себе, поглянути на себе зі сторони. Треба знати свої слабкі і сильні сторони,  бути відкритим до змін, постійно прагнути до саморозвитку і вести за собою інших. Людина повинна навчати себе впродовж всього життя. Навчати самого себе набагато важче, ніж когось, тому потрібно виробити певну систему самоосвітньої роботи. На початковому етапі учитель повинен усвідомити необхідність самоосвіти. Далі слід оцінити свій реальний професійний рівень, поставити перед собою реальні цілі, зіставити їх із своїми можливостями. Тільки після цього скласти план подальшої самоосвітньої діяльності. Необхідно навчитися правильно оцінювати ситуацію, постійно аналізувати, чи досягаєш поставленої перед собою мети. Цей процес повинен бути керованим. Стимулювати діяльність творчого вчителя повинна адміністрація школи, обов’язково вголос відмічаючи його творчий ріст. При чому вимоги до вчителя повинні бути значно вищі за його можливості, але обов’язково викликати в нього інтерес.

Учитель повинен сам усвідомити і прийняти рішення, здійснювати процес самовдосконалення, спланувати свою роботу і виробити програму.  Тільки після цього застосовувати свої знання на практиці, контролювати і корегувати свою діяльність, тобто аналізувати і при необхідності вносити зміни.

Навчання кожного педагога повинно бути безперервним доти, доки він працює. Педагог має зрозуміти, що справжнім майстром своєї справи він може стати тільки завдяки наполегливій праці. Адже, на думку великого педагога, вчитель готується до уроку все життя; його духовне життя – постійне збагачення інтелекту.

Всім зрозуміло, що самоосвіта – це вдосконалення не лише теоретичної, а практичної підготовки. Вчений-практик відмічав: «Самоосвіта – самостійне оволодіння теоретичним матеріалом та практичними вміннями. Це особисті зусилля вчителя спрямовані на підвищення власної культури праці, у першу чергу, культури мислення. Це не механічне поповнення знань, а перетворення наукових істин у живий досвід творчої праці» ([4, с.260]).

Виходячи із цих слів, ми можемо прийти до висновку, що всі знання, які здобув вчитель, повинні бути у його практичній діяльності і сприяти поглибленню знань учнів: «знання – це надзвичайно складне явище, яке залежить від правильного викладу вчителем» ([1, с.2]). Знання відкриваються перед дитиною як велике людське багатство лише тоді, коли вихователь уміє щодня додавати якусь зернину до її інтелектуального багатства.  У щирому спілкуванні учня та вчителя відбувається складний процес виховання досконалої особистості, майбутнього громадянина своєї країни, корисної людини для суспільства. В.О.Сухомлинський вважав, що вчитель зобов’язаний уміти дорожити дитячим довір’ям, поважати дітей, бути для них втіленням добра і справедливості.

Тому плануючи роботу по самоосвіті вчитель повинен контролювати, щоб удосконалювалася його теоретична підготовка, підвищувалися педагогічна майстерність і психолого-педагогічна  підготовка, поглиблювалися знання з теорії і практики виховання учнів,  відбувався загальнокультурний розвиток.

Складаючи план роботи самоосвіти, треба поєднувати як традиційні, так і інноваційні форми і методи роботи, які розраховані на активну пошукову діяльність вчителя, на розвиток його інтелекту, професійної майстерності, педагогічної культури, які спонукають вчителів до необхідності самостійно знаходити той чи інший потрібний матеріал, тобто до самоосвіти. В результаті чого формується сучасний учитель – професіонал, якому властивий інноваційний стиль мислення, потреба у самовдосконаленні.

Вчитель повинен ставити до себе великі вимоги, бути освіченим, мати високу культуру, бути відповідальним, любити свою професію, прагнути до самовдосконалення і з кожним разом все глибше і  глибше самому вникати у світ знань, який відкриває перед дітьми. Бо ж як людина може навчати і виховувати інших, якщо сама не працює над власним вихованням і освітою.

Сухомлинський, надаючи велику увагу самоосвіті вчителя, вважав, що читання для вчителя – найважливіша духовна потреба ([2, с.74]). Щоб вдосконалювати свої здібності, професійно і духовно збагачувати себе, слід багато читати літератури, вивчати історію, цікавитися педагогічними новинками. Найголовнішим джерелом самовдосконалення вчителя є література (наукова, науково-методична, методична, публіцистична, художня та інша), хоча існує і багато інших різноманітних можливостей отримання знань, таких, як фахова періодика, Інтернет, радіо і телебачення, відео, аудіо інформація, конференції, семінари, круглі столи, майстер-класи, заходи з обміну досвідом, курси підвищення кваліфікації, виставки, музеї, екскурсії, концерти, театри тощо.

В процесі роботи над собою вчитель формує власний погляд на оточуючий світ, що сприяє його творчому розвитку. Кожен педагог повинен прагнути стати людиною висококваліфікованою. А для цього слід навчитися  робити самоаналіз своїх досягнень. Багато уваги приділяв педагог-новатор  самоаналізу самоосвітньої роботи вчителя, змозі дослідити свої педагогічні вміння: «Якщо вчитель вдумливо аналізує свою роботу, у нього не може не виникнути інтересу до теоретичного осмислення свого досвіду, прагнення пояснити причинно-наслідкові зв’язки між знаннями учнів і своєю педагогічною культурою» ([4, с.72]).

Для мене особисто головним орієнтиром у моїй роботі з маленькими дітьми  стали слова Великого Майстра: «Дитинство – найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє життя» ([7, с.15]). Це було великим поштовхом до неабиякої праці над собою.

Аналізуючи свою педагогічну діяльність, результати знань дітей, ведучи розмови з дирекцією школи,  з колегами, головою районного методичного об’єднання, методистами районного відділу освіти  неодноразово помічала суттєві прогалини у своїй роботі. Це було ще одним стимулом до самовдосконалення, саморозвитку.

Результати своєї самоосвітньої роботи подаю  у формі доповідей, виступів на семінарах, педагогічних радах, методичних об’єднаннях, беру участь у педагогічних читаннях.

Я є керівником педагогічної майстерні, під час засідань якої (4 рази на рік) практично втілюю в життя здобуті знання,  демонструю слухачам різноманітні форми і методи  роботи на відкритих уроках, майстер-класах, виховних заходах, батьківських зборах. Таким чином доношу до колег те, чого навчилася сама, а вони, в свою чергу, діляться досвідом своєї роботи у формі різноманітних методичних цікавинок, які приготували на чергове засідання. Це є одна з прекрасних форм самоосвітньої роботи, яка всебічно збагачує професійний рівень кожного педагога. Таким чином застосовуємо колективні форми роботи.

Багато уваги у самоосвітній діяльності я приділяю вивченню інтерактивних технологій навчання. Читаю багато методичної літератури, фахової періодики, вивчаю передовий педагогічний досвід, відвідую майстер-класи, втілюю здобуті знання в практичній діяльності під час роботи з дітьми.  Як результат, я систематизувала свої напрацювання і представила їх перед слухачами майстер-класу, тема якого «Інтерактивні технології навчання у початкових класах». Свою роботу побудувала так, щоб познайомити вчителів з теорією, і відразу ж навчала, як можна втілити її на практиці. Таким чином, я поділилася досвідом своєї роботи з головами методоб’єднань кожної школи, а також вчителями  району, у яких вища кваліфікаційна категорія. Кожен із присутніх прослухав лекцію, взяв участь у практичній діяльності майстер-класу, цим самим збагативши свій досвід роботи.

Працюючи над проблемою розвитку творчого потенціалу учнів початкових класів на уроках української мови, розробила систему уроків з розвитку зв’язного мовлення для учнів 4 класу, а також дидактичний матеріал з української мови на основі творів письменників Волині (4 клас).

Стараюсь свою роботу будувати систематично і послідовно, постійно ускладнюючи зміст і форми самоосвіти. Цей процес є безперервним, бо включає  теоретичну підготовку за фахом, практичне удосконалення методів навчання й виховання учнів, а також вивчення результатів свого психологічного впливу на учнів. Насамкінець обов’язково проводжу підсумок і самоаналіз всієї роботи.

У школі проводяться відкриті уроки, виховні заходи, етичні бесіди з учнями, що безпосередньо стимулює кожного вчителя до нових наукових досягнень і вивчення передового педагогічного досвіду.

Будь-які дослідження, пошукова робота, творча діяльність є першими кроками до саморозвитку, самовдосконалення.

Якщо вчитель зацікавлений у досягненні поставлених цілей, упевнений у собі і своїх учнях, вміє, хоча б на деякий час, «занурюватися» в роль учня, готовий до емоційної співпраці, то він заряджає цим позитивом своїх вихованців, і вони починають працювати на повну силу, готові розкрити себе, свою творчу обдарованість. Сухомлинський зазначив, що коли ви хочете бути справжнім вихователем, відкрийте людську красу передусім в самому собі, щоб діти відчували її повсякчас у кожному вашому слові. Справжній педагог повинен рухатися від мети до мети, щоб дати можливість учням прожити в школі яскраве, повноцінне, радісне життя.

Сухомлинський підмітив, що «… справжня школа – це багатогранне духовне життя дитячого колективу, в якому учитель і учень об’єднані багатьма інтересами і захопленнями» ([7, с.11]).

Життя дитини не обмежується лише навчанням, воно багатогранне і різноманітне. Щоб захопити, повести за собою дитячий колектив, вчителеві треба знати їхні інтереси, уподобання. А щоб інтереси вчителя і учня співпадали, необхідно знати, чим цікавляться його діти: читати таку ж літературу, дивитися фільми, оволодівати комп’ютерними технологіями, захоплюватися спортом і т. д. Вчитель зі своїм багажем знань повинен завжди бути готовим підтримати розмову з учнем, зацікавити, захопити його своїми повідомленнями, фактами. Справжній педагог повинен вміти знаходити індивідуальний підхід до кожної маленької особистості, проникати в її думки і почуття, допомагати обирати правильні рішення, тому що «у школі навчаються не тільки читати, писати, рахувати, мислити, пізнавати світ, багатства науки і мистецтва. У школі вчать жити» ([8, с.337]). А навчити жити  не так вже й просто. Тому необхідно постійно працювати над собою, розвивати свій кругозір.

         В результаті вчитель починає виконувати свої професійні функції на високому рівні, створюючи найкращі умови для розвитку особистості вихованця.

Таким чином вчитель досягає педагогічної майстерності, яка, на думку Майстра, є важливим компонентом формування його професіоналізму.

Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського залишається основою становлення педагогічної майстерності, а, отже, й професіоналізму цілих поколінь. Вона відкриває нові можливості для формування, вдосконалення професійної майстерності кожного вчителя. Треба лише вивчати її і втілювати всі його ідеї в життя, вносячи власні корективи і доповнення. Його праці мають стати дороговказом, з яких ми черпатимемо допомогу і натхнення.

Отже, будьмо гідними послідовниками великого педагога. Вивчаймо його творчість. Майстерно втілюймо в життя всі його настанови і поради. Адже вони були важливі в часи його діяльності, вони актуальні зараз, вони залишаться основою педагогічної роботи і через століття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

  1. Сухомлинський В.О. Вивчення, узагальнення та поширення досвіду вчителів у середній школі (З досвіду роботи Павлиської середньої школи) // ЦДА ВОВ. – Ф. 5097.  – Оп. 1. – Спр. 286

 

  1. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. // Сухомлинський В.О. Вибр. тв.: У 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т.4. – С.7-390

 

  1. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. // Сухомлинський В.О. Вибр. тв.: У 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т.4. – 638 с.

 

  1. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. // Сухомлинський В.О. Вибр. тв.: У 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т.4. – С.2-640

 

  1. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. // Сухомлинський В.О. Вибр. тв.: У 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1976. – Т.1. – С.5-197

 

  1. Сухомлинский В.А. Разговор с молодым директором школы [Текст] / В.А.Сухомлинский. – М.: Просвещение, 1982. – 205с.

 

  1. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. // Сухомлинський В.О. Вибр. тв.: У 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т.3. – С.7-279

 

  1. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину / Вибрані

     твори: в 5-ти т. Т.2. – К.: Рад. школа, 1976. – С.149-416. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заявка

на участь у роботі педагогічних читань

 

Прізвище, ім’я, по батькові

Бондарчук Раїса Григорівна

Назва організації

Загальноосвітня школа І-ІІ ст.

 с. В’язівне

Посада, категорія, вчений ступінь, звання

Вчитель початкових класів, вища, «старший вчитель»

Тема доповіді (статті)

Використання творчої спадщини

В. О.Сухомлинського у самоосвітній діяльності вчителя

 

Статус участі в педчитаннях (слухач, доповідач)

Слухач

Адреса

вул. Молодіжна,2 с. В’язівне Любешівського р-ну, Волинської обл. 44211

E-mail

 

Телефон/факс

0662369043

 



Создан 08 янв 2017