Доповідь"ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ У 3 - 4 КЛАСАХ"




ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ У 3 - 4 КЛАСАХ

         "Читання і письмо — це два найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко   і     напівавтоматично    писати    дитина    залишається    ніби    напівсліпою...".    В. Сухомлинський розглядав опанування навичками швидкого і свідомого читання як найважливіший інструмент у оволодінні знаннями не тільки в школі, а й процесі самоосвіти, як умову для формування інтересу і бажання до знань, як передумову багатого духовного життя школяра і як засіб розвитку його мислення.

         Навчання читання завжди було однією із основних проблем початкового навчання Василь Олександрович зазначав, якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. Він вважав підготовленим до навчання в середніх і старших класах лише того, хто, читаючи, зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу. 

        Важливим етапом уроку читання, від якого значною мірою залежить глибоке ро­зуміння та осмислення прочитаного, є аналіз твору. Весь хід роботи над текстом, а особли­во його аналіз, веде до глибокого розуміння змісту твору, усвідомлення дітьми його ідеї та, без сумніву, сприяє свідомому його читанню учнями.

         У шкільній практиці не завжди аналіз твору прово­диться правильно. Він часто підмінюється моралізу­ванням тієї життєвої ситуації, яка відображена пись­менником. Основна увага зосереджується на виявленні мотивів поведінки персонажів, а позиція автора, його оцінка зображуваних подій не береться до уваги; пи­тання аналізу не завжди цілеспрямовані, такі, що ве­дуть до усвідомлення ідеї, сама ідея (головна думка) формулюється не зовсім правильно. Це відбувається тоді, коли вчитель неуважно працює над текстом, не навчає дітей бачити вказівки до тексту, а іноді й "чи­тати між рядками". Слід навчати дітей розуміти текст, спираючись на нього, відповідати на запитання вчите­ля за його змістом. Зрозумілим стає велике значення вибіркового читання в процесі аналізу твору. Саме вибіркове читання сприяє правильному розумінню змісту твору, формуванню свідомого читання. Даючи учням завдання знайти і прочитати те чи інше місце в тексті, вчитель, по-перше, виробляє практичні навич­ки читання мовчки, що сприяє розвитку його швид­кості, по-друге, перевіряє розуміння змісту уривка, по-третє, спонукає учнів читати текст осмислено.

         Досить часто діти, намагаючись відповісти на за­питання вчителя, не заглядають у підручник навіть у тих випадках, коли їм важко висловити думку са­мостійно. А саме текст і повинен бути тим обґрунтуванням, яке підтверджує висловлену учнем думку.

         Аналіз тексту здійснюється частинами. Невеликі твори — вірші, байки — можна аналізувати після прочитання всього тексту.

         Аналіз здійснюється за такими напрямками:

         1. Підведення учнів до ідеї твору через постановку запитань за змістом, причому, запитання повинні бу­ти  цілеспрямованими, такими,  що змушують дітей  обґрунтовувати свої думки і навіть свої почуття, вик­ликані вчинками персонажів чи змістом тексту в ціло­му. Вчитель ставить запитання на зразок: "Що відбу­лося і чому? Доведи свою думку цитатою з тексту".

         2.   Робота над жанровими особливостями твору, його композицією, мовою. Учні відповідають на такі запитання: "Що вказує на те, що це казка, вірш, оповідання? Як побудований твір, де зачин, основна частина, висновок? Як про це сказано у тексті? Знай­ди та прочитай".

         3.    Робота над виразністю читання ("Як це потрібно прочитати?"). Необхідно пояснити школя­рам, які засоби виразності слід використати під час читання тієї чи іншої частини тексту. Наприклад, яке слово потрібно виділити логічним наголосом, де зробити паузу, який вибрати тон читання, гучність, темп і т.д. Вирішення всіх цих питань і саме вираз­не читання тексту допоможуть дітям сформулювати ідею. Адже виразне читання виявляє, по-перше, ступінь розуміння того, що учень читає; з другого боку — піднімає розуміння на вищий рівень. Щоб навчити дітей виразно читати, слід звертати увагу на характер фраз, які потрібно читати, і пояснювати учням, що наша інтонація повинна відповідати змісту. Голосом можна виражати і радість, і сум, і гордість, і прохання, і гнів.

         Як було зазначено вище, під час аналізу твору не­обхідно працювати й над виражальними засобами мови, адже з їх допомогою автор передає глибинний зміст, а дітям вони допоможуть краще зрозуміти ідею твору. Так, під час вивчення казки Г.К.Андерсена "Гидке каченя" (3 клас) вчитель завчасно відзначає в тексті ключові слова і вирази, які автор використовує для опису ставлення пташиного двору до "гидкого каченяти" і для опису самого каченяти: його клюва­ли, штовхали, з нього глузували, воно стало посміховищем пташиного двору, гидка потвора, бідолаха, бідне каченя та ін.

         Особливо важко учням аналізувати тропи. Тропи (грецьк. ігороз — поворот) — це образотворчі засоби мови, що ґрунтуються на вживанні слів у переносно­му значенні для досягнення більшої художньої вираз­ності. Найпоширеніші такі різновиди тропів: алегорія, гіпербола, метафора, персоніфікація, порівняння, епітет та ін.

         Вживання слів у переносному значенні потребує своєрідного "перекладу" з узагальнених значень на об­разні уявлення. Наприклад, у тій же казці Г.К.Андер­сена "Гидке каченя" є такий опис осені: "Листя в лісі пожовкло й поріділо. Вітер зривав його, і воно аж тан­цювало в повітрі". "Листя танцювало" — типовий при­клад вживання слова у переносному значенні.

         Образність мови, на яку слід обов'язково зверну­ти увагу учнів під час аналізу твору, особливо харак­терна для віршів. Наприклад:

Сама собою річка ця тече,

маленька річечка, вузенька, як долоня,

ця річечка Дніпра тихенька синя доня,

маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,

і наша хата пахне їй борщем.

Цвіте над нею небо здоровенно

солодкими хмаринами з дощем.

Ця річечка тече для клена і для мене,

її й тоді я бачу, коли сплю.

Я річечку оцю в городі в нас під кленом,

як тата й маму і як мед, люблю.

Микола Вінграновський

         Аналіз цього вірша передбачає такі запитання:

         1. З чим порівнює поет річку? Прочитайте (Вузенька, як долоня).

         2. Як автор поезії називає річку? (Дніпра тихенька синя доня).

         3.  Як у вірші говориться про небо над річкою? (Цвіте над нею небо здоровенно солодкими хмаринами з дощем).

         4.  Як поет говорить про свою любов до річки? Прочи­тайте. (Я річечку оцю ... як тата й маму і як мед, люблю).

         Аналіз твору передбачає й роботу над виразністю читання. Потрібно показати дітям залежність вибору тих чи інших засобів виразності від змісту та основ­ної думки тексту.

         Слід поступово формувати в учнів уміння са­мостійно добирати до поданого висловлювання мелодику, тон, темп, ставити логічні наголоси, дотри­муватися пауз. Важливо навчити дітей не лише ви­разно читати, а й виразно переказувати прочитаний текст. Діти разом з учителем вирішують, які місця тексту потрібно чи­тати голосніше, а які — тихіше, який варто вибрати загальний тон читання, в яких місцях треба зробити паузу, які слова виділити логічним наголосом, яким має бути темп читання окремих частин тексту.

         Після детального аналізу фактичного та образно­го змісту дається характеристика дійових осіб. Безу­мовно, в початкових класах характеристика героїв може здійснюватися лише в елементарній формі — опис зовнішності персонажа (портрет), розгляд та оцінка його вчинків, думок, почуттів, ставлення до інших.

         Аналіз твору готує його переказ — зв'язний і послідовний виклад змісту прочитаного. Для того щоб підготувати дітей до переказу тексту, необхідно здійснити аналіз його за структурою, тобто читання окремих частин, визначення їх меж, а також вибір заголовків для кожної частини. Заголовки частин тексту і будуть назвами пунктів плану. План допомо­же дітям краще зрозуміти зміст прочитаного, при­вчить до послідовного викладу як змісту, так і влас­них думок. Не складається план до віршів, які, як правило, не переказуються.

         У шкільній практиці найчастіше використовують детальні перекази (чи близькі до змісту тексту). Крім цього, методика рекомендує й інші, не менш корисні та цікаві для дітей види переказів — стислі, вибіркові, творчі.

                 Дослівне відтворення змісту тексту корисне в ос­новному на початковому етапі навчання переказу, оскільки діти запам'ятовують слова, звороти мови, фразеологізми, які потім використовують у власних висловлюваннях. Детальні перекази рекомендують для таких жанрів, як казки, науково-популярні статті, описові тексти. Казки збагачують мовлення дітей словами і зворотами народної мови, науково-популярні статті — термінами і зворотами, властиви­ми книжному мовленню, описові тексти — образни­ми висловлюваннями.

         Але для розповіді можуть бути використані й інші види переказів, які мають свої переваги. Так, стис­лий переказ формує у дітей уміння вибрати в тексті головне і відкинути деталі — вміння, необхідне кожній людині для швидкої і конкретної передачі інформації, узагальнення побаченого, почутого чи прочитаного.

         Корисним є творчий переказ, який розвиває інте­лектуальні здібності учнів, формує вміння висловлю­вати власні думки.

         Творче опрацювання тексту може носити різно­манітний характер:

         1) переказ із зміною особи оповідача; 2) переказ за зміненим планом, тобто зміна послідовності подій; 3) переказ із творчим доповненням змісту, на­приклад, доповнити переказ викладом головної дум­ки тексту, власними міркуваннями щодо долі героїв і т.д.

         Усі вищезазначені види робіт із розвитку творчих здібностей і мовлення дітей доповнюють аналіз тек­сту, сприяють глибшому розумінню його змісту, структури та образних засобів мови.

         Таким чином, роботу над жанровими особливос­тями твору, його композицією, виражальними засо­бами мови необхідно поєднувати з аналізом змісту, тому що в художньому творі зміст і форма єдині, а вибір і використання певних засобів виразності завжди відповідають ідейному задуму письменника. Аналіз структури доповнюють різні види переказів. При цьому обов'язковою умовою методично пра­вильно проведеного аналізу твору є робота над ви­разністю його читання і переказу.

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ У 3 - 4 КЛАСАХ

         "Читання і письмо — це два найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко   і     напівавтоматично    писати    дитина    залишається    ніби    напівсліпою...".    В. Сухомлинський розглядав опанування навичками швидкого і свідомого читання як найважливіший інструмент у оволодінні знаннями не тільки в школі, а й процесі самоосвіти, як умову для формування інтересу і бажання до знань, як передумову багатого духовного життя школяра і як засіб розвитку його мислення.

         Навчання читання завжди було однією із основних проблем початкового навчання Василь Олександрович зазначав, якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. Він вважав підготовленим до навчання в середніх і старших класах лише того, хто, читаючи, зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу.

        Важливим етапом уроку читання, від якого значною мірою залежить глибоке ро­зуміння та осмислення прочитаного, є аналіз твору. Весь хід роботи над текстом, а особли­во його аналіз, веде до глибокого розуміння змісту твору, усвідомлення дітьми його ідеї та, без сумніву, сприяє свідомому його читанню учнями.

         У шкільній практиці не завжди аналіз твору прово­диться правильно. Він часто підмінюється моралізу­ванням тієї життєвої ситуації, яка відображена пись­менником. Основна увага зосереджується на виявленні мотивів поведінки персонажів, а позиція автора, його оцінка зображуваних подій не береться до уваги; пи­тання аналізу не завжди цілеспрямовані, такі, що ве­дуть до усвідомлення ідеї, сама ідея (головна думка) формулюється не зовсім правильно. Це відбувається тоді, коли вчитель неуважно працює над текстом, не навчає дітей бачити вказівки до тексту, а іноді й "чи­тати між рядками". Слід навчати дітей розуміти текст, спираючись на нього, відповідати на запитання вчите­ля за його змістом. Зрозумілим стає велике значення вибіркового читання в процесі аналізу твору. Саме вибіркове читання сприяє правильному розумінню змісту твору, формуванню свідомого читання. Даючи учням завдання знайти і прочитати те чи інше місце в тексті, вчитель, по-перше, виробляє практичні навич­ки читання мовчки, що сприяє розвитку його швид­кості, по-друге, перевіряє розуміння змісту уривка, по-третє, спонукає учнів читати текст осмислено.

         Досить часто діти, намагаючись відповісти на за­питання вчителя, не заглядають у підручник навіть у тих випадках, коли їм важко висловити думку са­мостійно. А саме текст і повинен бути тим обґрунтуванням, яке підтверджує висловлену учнем думку.

         Аналіз тексту здійснюється частинами. Невеликі твори — вірші, байки — можна аналізувати після прочитання всього тексту.

         Аналіз здійснюється за такими напрямками:

         1. Підведення учнів до ідеї твору через постановку запитань за змістом, причому, запитання повинні бу­ти  цілеспрямованими, такими,  що змушують дітей  обґрунтовувати свої думки і навіть свої почуття, вик­ликані вчинками персонажів чи змістом тексту в ціло­му. Вчитель ставить запитання на зразок: "Що відбу­лося і чому? Доведи свою думку цитатою з тексту".

         2.   Робота над жанровими особливостями твору, його композицією, мовою. Учні відповідають на такі запитання: "Що вказує на те, що це казка, вірш, оповідання? Як побудований твір, де зачин, основна частина, висновок? Як про це сказано у тексті? Знай­ди та прочитай".

         3.    Робота над виразністю читання ("Як це потрібно прочитати?"). Необхідно пояснити школя­рам, які засоби виразності слід використати під час читання тієї чи іншої частини тексту. Наприклад, яке слово потрібно виділити логічним наголосом, де зробити паузу, який вибрати тон читання, гучність, темп і т.д. Вирішення всіх цих питань і саме вираз­не читання тексту допоможуть дітям сформулювати ідею. Адже виразне читання виявляє, по-перше, ступінь розуміння того, що учень читає; з другого боку — піднімає розуміння на вищий рівень. Щоб навчити дітей виразно читати, слід звертати увагу на характер фраз, які потрібно читати, і пояснювати учням, що наша інтонація повинна відповідати змісту. Голосом можна виражати і радість, і сум, і гордість, і прохання, і гнів.

         Як було зазначено вище, під час аналізу твору не­обхідно працювати й над виражальними засобами мови, адже з їх допомогою автор передає глибинний зміст, а дітям вони допоможуть краще зрозуміти ідею твору. Так, під час вивчення казки Г.К.Андерсена "Гидке каченя" (3 клас) вчитель завчасно відзначає в тексті ключові слова і вирази, які автор використовує для опису ставлення пташиного двору до "гидкого каченяти" і для опису самого каченяти: його клюва­ли, штовхали, з нього глузували, воно стало посміховищем пташиного двору, гидка потвора, бідолаха, бідне каченя та ін.

         Особливо важко учням аналізувати тропи. Тропи (грецьк. ігороз — поворот) — це образотворчі засоби мови, що ґрунтуються на вживанні слів у переносно­му значенні для досягнення більшої художньої вираз­ності. Найпоширеніші такі різновиди тропів: алегорія, гіпербола, метафора, персоніфікація, порівняння, епітет та ін.

         Вживання слів у переносному значенні потребує своєрідного "перекладу" з узагальнених значень на об­разні уявлення. Наприклад, у тій же казці Г.К.Андер­сена "Гидке каченя" є такий опис осені: "Листя в лісі пожовкло й поріділо. Вітер зривав його, і воно аж тан­цювало в повітрі". "Листя танцювало" — типовий при­клад вживання слова у переносному значенні.

         Образність мови, на яку слід обов'язково зверну­ти увагу учнів під час аналізу твору, особливо харак­терна для віршів. Наприклад:

Сама собою річка ця тече,

маленька річечка, вузенька, як долоня,

ця річечка Дніпра тихенька синя доня,

маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,

і наша хата пахне їй борщем.

Цвіте над нею небо здоровенно

солодкими хмаринами з дощем.

Ця річечка тече для клена і для мене,

її й тоді я бачу, коли сплю.

Я річечку оцю в городі в нас під кленом,

як тата й маму і як мед, люблю.

Микола Вінграновський

         Аналіз цього вірша передбачає такі запитання:

         1. З чим порівнює поет річку? Прочитайте (Вузенька, як долоня).

         2. Як автор поезії називає річку? (Дніпра тихенька синя доня).

         3.  Як у вірші говориться про небо над річкою? (Цвіте над нею небо здоровенно солодкими хмаринами з дощем).

         4.  Як поет говорить про свою любов до річки? Прочи­тайте. (Я річечку оцю ... як тата й маму і як мед, люблю).

         Аналіз твору передбачає й роботу над виразністю читання. Потрібно показати дітям залежність вибору тих чи інших засобів виразності від змісту та основ­ної думки тексту.

         Слід поступово формувати в учнів уміння са­мостійно добирати до поданого висловлювання мелодику, тон, темп, ставити логічні наголоси, дотри­муватися пауз. Важливо навчити дітей не лише ви­разно читати, а й виразно переказувати прочитаний текст. Діти разом з учителем вирішують, які місця тексту потрібно чи­тати голосніше, а які — тихіше, який варто вибрати загальний тон читання, в яких місцях треба зробити паузу, які слова виділити логічним наголосом, яким має бути темп читання окремих частин тексту.

         Після детального аналізу фактичного та образно­го змісту дається характеристика дійових осіб. Безу­мовно, в початкових класах характеристика героїв може здійснюватися лише в елементарній формі — опис зовнішності персонажа (портрет), розгляд та оцінка його вчинків, думок, почуттів, ставлення до інших.

         Аналіз твору готує його переказ — зв'язний і послідовний виклад змісту прочитаного. Для того щоб підготувати дітей до переказу тексту, необхідно здійснити аналіз його за структурою, тобто читання окремих частин, визначення їх меж, а також вибір заголовків для кожної частини. Заголовки частин тексту і будуть назвами пунктів плану. План допомо­же дітям краще зрозуміти зміст прочитаного, при­вчить до послідовного викладу як змісту, так і влас­них думок. Не складається план до віршів, які, як правило, не переказуються.

         У шкільній практиці найчастіше використовують детальні перекази (чи близькі до змісту тексту). Крім цього, методика рекомендує й інші, не менш корисні та цікаві для дітей види переказів — стислі, вибіркові, творчі.

                 Дослівне відтворення змісту тексту корисне в ос­новному на початковому етапі навчання переказу, оскільки діти запам'ятовують слова, звороти мови, фразеологізми, які потім використовують у власних висловлюваннях. Детальні перекази рекомендують для таких жанрів, як казки, науково-популярні статті, описові тексти. Казки збагачують мовлення дітей словами і зворотами народної мови, науково-популярні статті — термінами і зворотами, властиви­ми книжному мовленню, описові тексти — образни­ми висловлюваннями.

         Але для розповіді можуть бути використані й інші види переказів, які мають свої переваги. Так, стис­лий переказ формує у дітей уміння вибрати в тексті головне і відкинути деталі — вміння, необхідне кожній людині для швидкої і конкретної передачі інформації, узагальнення побаченого, почутого чи прочитаного.

         Корисним є творчий переказ, який розвиває інте­лектуальні здібності учнів, формує вміння висловлю­вати власні думки.

         Творче опрацювання тексту може носити різно­манітний характер:

         1) переказ із зміною особи оповідача; 2) переказ за зміненим планом, тобто зміна послідовності подій; 3) переказ із творчим доповненням змісту, на­приклад, доповнити переказ викладом головної дум­ки тексту, власними міркуваннями щодо долі героїв і т.д.

         Усі вищезазначені види робіт із розвитку творчих здібностей і мовлення дітей доповнюють аналіз тек­сту, сприяють глибшому розумінню його змісту, структури та образних засобів мови.

         Таким чином, роботу над жанровими особливос­тями твору, його композицією, виражальними засо­бами мови необхідно поєднувати з аналізом змісту, тому що в художньому творі зміст і форма єдині, а вибір і використання певних засобів виразності завжди відповідають ідейному задуму письменника. Аналіз структури доповнюють різні види переказів. При цьому обов'язковою умовою методично пра­вильно проведеного аналізу твору є робота над ви­разністю його читання і переказу.

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ У 3 - 4 КЛАСАХ

         "Читання і письмо — це два найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко   і     напівавтоматично    писати    дитина    залишається    ніби    напівсліпою...".    В. Сухомлинський розглядав опанування навичками швидкого і свідомого читання як найважливіший інструмент у оволодінні знаннями не тільки в школі, а й процесі самоосвіти, як умову для формування інтересу і бажання до знань, як передумову багатого духовного життя школяра і як засіб розвитку його мислення.

         Навчання читання завжди було однією із основних проблем початкового навчання Василь Олександрович зазначав, якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. Він вважав підготовленим до навчання в середніх і старших класах лише того, хто, читаючи, зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу.

        Важливим етапом уроку читання, від якого значною мірою залежить глибоке ро­зуміння та осмислення прочитаного, є аналіз твору. Весь хід роботи над текстом, а особли­во його аналіз, веде до глибокого розуміння змісту твору, усвідомлення дітьми його ідеї та, без сумніву, сприяє свідомому його читанню учнями.

         У шкільній практиці не завжди аналіз твору прово­диться правильно. Він часто підмінюється моралізу­ванням тієї життєвої ситуації, яка відображена пись­менником. Основна увага зосереджується на виявленні мотивів поведінки персонажів, а позиція автора, його оцінка зображуваних подій не береться до уваги; пи­тання аналізу не завжди цілеспрямовані, такі, що ве­дуть до усвідомлення ідеї, сама ідея (головна думка) формулюється не зовсім правильно. Це відбувається тоді, коли вчитель неуважно працює над текстом, не навчає дітей бачити вказівки до тексту, а іноді й "чи­тати між рядками". Слід навчати дітей розуміти текст, спираючись на нього, відповідати на запитання вчите­ля за його змістом. Зрозумілим стає велике значення вибіркового читання в процесі аналізу твору. Саме вибіркове читання сприяє правильному розумінню змісту твору, формуванню свідомого читання. Даючи учням завдання знайти і прочитати те чи інше місце в тексті, вчитель, по-перше, виробляє практичні навич­ки читання мовчки, що сприяє розвитку його швид­кості, по-друге, перевіряє розуміння змісту уривка, по-третє, спонукає учнів читати текст осмислено.

         Досить часто діти, намагаючись відповісти на за­питання вчителя, не заглядають у підручник навіть у тих випадках, коли їм важко висловити думку са­мостійно. А саме текст і повинен бути тим обґрунтуванням, яке підтверджує висловлену учнем думку.

         Аналіз тексту здійснюється частинами. Невеликі твори — вірші, байки — можна аналізувати після прочитання всього тексту.

         Аналіз здійснюється за такими напрямками:

         1. Підведення учнів до ідеї твору через постановку запитань за змістом, причому, запитання повинні бу­ти  цілеспрямованими, такими,  що змушують дітей  обґрунтовувати свої думки і навіть свої почуття, вик­ликані вчинками персонажів чи змістом тексту в ціло­му. Вчитель ставить запитання на зразок: "Що відбу­лося і чому? Доведи свою думку цитатою з тексту".

         2.   Робота над жанровими особливостями твору, його композицією, мовою. Учні відповідають на такі запитання: "Що вказує на те, що це казка, вірш, оповідання? Як побудований твір, де зачин, основна частина, висновок? Як про це сказано у тексті? Знай­ди та прочитай".

         3.    Робота над виразністю читання ("Як це потрібно прочитати?"). Необхідно пояснити школя­рам, які засоби виразності слід використати під час читання тієї чи іншої частини тексту. Наприклад, яке слово потрібно виділити логічним наголосом, де зробити паузу, який вибрати тон читання, гучність, темп і т.д. Вирішення всіх цих питань і саме вираз­не читання тексту допоможуть дітям сформулювати ідею. Адже виразне читання виявляє, по-перше, ступінь розуміння того, що учень читає; з другого боку — піднімає розуміння на вищий рівень. Щоб навчити дітей виразно читати, слід звертати увагу на характер фраз, які потрібно читати, і пояснювати учням, що наша інтонація повинна відповідати змісту. Голосом можна виражати і радість, і сум, і гордість, і прохання, і гнів.

         Як було зазначено вище, під час аналізу твору не­обхідно працювати й над виражальними засобами мови, адже з їх допомогою автор передає глибинний зміст, а дітям вони допоможуть краще зрозуміти ідею твору. Так, під час вивчення казки Г.К.Андерсена "Гидке каченя" (3 клас) вчитель завчасно відзначає в тексті ключові слова і вирази, які автор використовує для опису ставлення пташиного двору до "гидкого каченяти" і для опису самого каченяти: його клюва­ли, штовхали, з нього глузували, воно стало посміховищем пташиного двору, гидка потвора, бідолаха, бідне каченя та ін.

         Особливо важко учням аналізувати тропи. Тропи (грецьк. ігороз — поворот) — це образотворчі засоби мови, що ґрунтуються на вживанні слів у переносно­му значенні для досягнення більшої художньої вираз­ності. Найпоширеніші такі різновиди тропів: алегорія, гіпербола, метафора, персоніфікація, порівняння, епітет та ін.

         Вживання слів у переносному значенні потребує своєрідного "перекладу" з узагальнених значень на об­разні уявлення. Наприклад, у тій же казці Г.К.Андер­сена "Гидке каченя" є такий опис осені: "Листя в лісі пожовкло й поріділо. Вітер зривав його, і воно аж тан­цювало в повітрі". "Листя танцювало" — типовий при­клад вживання слова у переносному значенні.

         Образність мови, на яку слід обов'язково зверну­ти увагу учнів під час аналізу твору, особливо харак­терна для віршів. Наприклад:

Сама собою річка ця тече,

маленька річечка, вузенька, як долоня,

ця річечка Дніпра тихенька синя доня,

маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,

і наша хата пахне їй борщем.

Цвіте над нею небо здоровенно

солодкими хмаринами з дощем.

Ця річечка тече для клена і для мене,

її й тоді я бачу, коли сплю.

Я річечку оцю в городі в нас під кленом,

як тата й маму і як мед, люблю.

Микола Вінграновський

         Аналіз цього вірша передбачає такі запитання:

         1. З чим порівнює поет річку? Прочитайте (Вузенька, як долоня).

         2. Як автор поезії називає річку? (Дніпра тихенька синя доня).

         3.  Як у вірші говориться про небо над річкою? (Цвіте над нею небо здоровенно солодкими хмаринами з дощем).

         4.  Як поет говорить про свою любов до річки? Прочи­тайте. (Я річечку оцю ... як тата й маму і як мед, люблю).

         Аналіз твору передбачає й роботу над виразністю читання. Потрібно показати дітям залежність вибору тих чи інших засобів виразності від змісту та основ­ної думки тексту.

         Слід поступово формувати в учнів уміння са­мостійно добирати до поданого висловлювання мелодику, тон, темп, ставити логічні наголоси, дотри­муватися пауз. Важливо навчити дітей не лише ви­разно читати, а й виразно переказувати прочитаний текст. Діти разом з учителем вирішують, які місця тексту потрібно чи­тати голосніше, а які — тихіше, який варто вибрати загальний тон читання, в яких місцях треба зробити паузу, які слова виділити логічним наголосом, яким має бути темп читання окремих частин тексту.

         Після детального аналізу фактичного та образно­го змісту дається характеристика дійових осіб. Безу­мовно, в початкових класах характеристика героїв може здійснюватися лише в елементарній формі — опис зовнішності персонажа (портрет), розгляд та оцінка його вчинків, думок, почуттів, ставлення до інших.

         Аналіз твору готує його переказ — зв'язний і послідовний виклад змісту прочитаного. Для того щоб підготувати дітей до переказу тексту, необхідно здійснити аналіз його за структурою, тобто читання окремих частин, визначення їх меж, а також вибір заголовків для кожної частини. Заголовки частин тексту і будуть назвами пунктів плану. План допомо­же дітям краще зрозуміти зміст прочитаного, при­вчить до послідовного викладу як змісту, так і влас­них думок. Не складається план до віршів, які, як правило, не переказуються.

         У шкільній практиці найчастіше використовують детальні перекази (чи близькі до змісту тексту). Крім цього, методика рекомендує й інші, не менш корисні та цікаві для дітей види переказів — стислі, вибіркові, творчі.

                 Дослівне відтворення змісту тексту корисне в ос­новному на початковому етапі навчання переказу, оскільки діти запам'ятовують слова, звороти мови, фразеологізми, які потім використовують у власних висловлюваннях. Детальні перекази рекомендують для таких жанрів, як казки, науково-популярні статті, описові тексти. Казки збагачують мовлення дітей словами і зворотами народної мови, науково-популярні статті — термінами і зворотами, властиви­ми книжному мовленню, описові тексти — образни­ми висловлюваннями.

         Але для розповіді можуть бути використані й інші види переказів, які мають свої переваги. Так, стис­лий переказ формує у дітей уміння вибрати в тексті головне і відкинути деталі — вміння, необхідне кожній людині для швидкої і конкретної передачі інформації, узагальнення побаченого, почутого чи прочитаного.

         Корисним є творчий переказ, який розвиває інте­лектуальні здібності учнів, формує вміння висловлю­вати власні думки.

         Творче опрацювання тексту може носити різно­манітний характер:

         1) переказ із зміною особи оповідача; 2) переказ за зміненим планом, тобто зміна послідовності подій; 3) переказ із творчим доповненням змісту, на­приклад, доповнити переказ викладом головної дум­ки тексту, власними міркуваннями щодо долі героїв і т.д.

         Усі вищезазначені види робіт із розвитку творчих здібностей і мовлення дітей доповнюють аналіз тек­сту, сприяють глибшому розумінню його змісту, структури та образних засобів мови.

         Таким чином, роботу над жанровими особливос­тями твору, його композицією, виражальними засо­бами мови необхідно поєднувати з аналізом змісту, тому що в художньому творі зміст і форма єдині, а вибір і використання певних засобів виразності завжди відповідають ідейному задуму письменника. Аналіз структури доповнюють різні види переказів. При цьому обов'язковою умовою методично пра­вильно проведеного аналізу твору є робота над ви­разністю його читання і переказу.

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ У 3 - 4 КЛАСАХ

         "Читання і письмо — це два найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко   і     напівавтоматично    писати    дитина    залишається    ніби    напівсліпою...".    В. Сухомлинський розглядав опанування навичками швидкого і свідомого читання як найважливіший інструмент у оволодінні знаннями не тільки в школі, а й процесі самоосвіти, як умову для формування інтересу і бажання до знань, як передумову багатого духовного життя школяра і як засіб розвитку його мислення.

         Навчання читання завжди було однією із основних проблем початкового навчання Василь Олександрович зазначав, якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. Він вважав підготовленим до навчання в середніх і старших класах лише того, хто, читаючи, зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу.

        Важливим етапом уроку читання, від якого значною мірою залежить глибоке ро­зуміння та осмислення прочитаного, є аналіз твору. Весь хід роботи над текстом, а особли­во його аналіз, веде до глибокого розуміння змісту твору, усвідомлення дітьми його ідеї та, без сумніву, сприяє свідомому його читанню учнями.

         У шкільній практиці не завжди аналіз твору прово­диться правильно. Він часто підмінюється моралізу­ванням тієї життєвої ситуації, яка відображена пись­менником. Основна увага зосереджується на виявленні мотивів поведінки персонажів, а позиція автора, його оцінка зображуваних подій не береться до уваги; пи­тання аналізу не завжди цілеспрямовані, такі, що ве­дуть до усвідомлення ідеї, сама ідея (головна думка) формулюється не зовсім правильно. Це відбувається тоді, коли вчитель неуважно працює над текстом, не навчає дітей бачити вказівки до тексту, а іноді й "чи­тати між рядками". Слід навчати дітей розуміти текст, спираючись на нього, відповідати на запитання вчите­ля за його змістом. Зрозумілим стає велике значення вибіркового читання в процесі аналізу твору. Саме вибіркове читання сприяє правильному розумінню змісту твору, формуванню свідомого читання. Даючи учням завдання знайти і прочитати те чи інше місце в тексті, вчитель, по-перше, виробляє практичні навич­ки читання мовчки, що сприяє розвитку його швид­кості, по-друге, перевіряє розуміння змісту уривка, по-третє, спонукає учнів читати текст осмислено.

         Досить часто діти, намагаючись відповісти на за­питання вчителя, не заглядають у підручник навіть у тих випадках, коли їм важко висловити думку са­мостійно. А саме текст і повинен бути тим обґрунтуванням, яке підтверджує висловлену учнем думку.

         Аналіз тексту здійснюється частинами. Невеликі твори — вірші, байки — можна аналізувати після прочитання всього тексту.

         Аналіз здійснюється за такими напрямками:

         1. Підведення учнів до ідеї твору через постановку запитань за змістом, причому, запитання повинні бу­ти  цілеспрямованими, такими,  що змушують дітей  обґрунтовувати свої думки і навіть свої почуття, вик­ликані вчинками персонажів чи змістом тексту в ціло­му. Вчитель ставить запитання на зразок: "Що відбу­лося і чому? Доведи свою думку цитатою з тексту".

         2.   Робота над жанровими особливостями твору, його композицією, мовою. Учні відповідають на такі запитання: "Що вказує на те, що це казка, вірш, оповідання? Як побудований твір, де зачин, основна частина, висновок? Як про це сказано у тексті? Знай­ди та прочитай".

         3.    Робота над виразністю читання ("Як це потрібно прочитати?"). Необхідно пояснити школя­рам, які засоби виразності слід використати під час читання тієї чи іншої частини тексту. Наприклад, яке слово потрібно виділити логічним наголосом, де зробити паузу, який вибрати тон читання, гучність, темп і т.д. Вирішення всіх цих питань і саме вираз­не читання тексту допоможуть дітям сформулювати ідею. Адже виразне читання виявляє, по-перше, ступінь розуміння того, що учень читає; з другого боку — піднімає розуміння на вищий рівень. Щоб навчити дітей виразно читати, слід звертати увагу на характер фраз, які потрібно читати, і пояснювати учням, що наша інтонація повинна відповідати змісту. Голосом можна виражати і радість, і сум, і гордість, і прохання, і гнів.

         Як було зазначено вище, під час аналізу твору не­обхідно працювати й над виражальними засобами мови, адже з їх допомогою автор передає глибинний зміст, а дітям вони допоможуть краще зрозуміти ідею твору. Так, під час вивчення казки Г.К.Андерсена "Гидке каченя" (3 клас) вчитель завчасно відзначає в тексті ключові слова і вирази, які автор використовує для опису ставлення пташиного двору до "гидкого каченяти" і для опису самого каченяти: його клюва­ли, штовхали, з нього глузували, воно стало посміховищем пташиного двору, гидка потвора, бідолаха, бідне каченя та ін.

         Особливо важко учням аналізувати тропи. Тропи (грецьк. ігороз — поворот) — це образотворчі засоби мови, що ґрунтуються на вживанні слів у переносно­му значенні для досягнення більшої художньої вираз­ності. Найпоширеніші такі різновиди тропів: алегорія, гіпербола, метафора, персоніфікація, порівняння, епітет та ін.

         Вживання слів у переносному значенні потребує своєрідного "перекладу" з узагальнених значень на об­разні уявлення. Наприклад, у тій же казці Г.К.Андер­сена "Гидке каченя" є такий опис осені: "Листя в лісі пожовкло й поріділо. Вітер зривав його, і воно аж тан­цювало в повітрі". "Листя танцювало" — типовий при­клад вживання слова у переносному значенні.

         Образність мови, на яку слід обов'язково зверну­ти увагу учнів під час аналізу твору, особливо харак­терна для віршів. Наприклад:

Сама собою річка ця тече,

маленька річечка, вузенька, як долоня,

ця річечка Дніпра тихенька синя доня,

маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,

і наша хата пахне їй борщем.

Цвіте над нею небо здоровенно

солодкими хмаринами з дощем.

Ця річечка тече для клена і для мене,

її й тоді я бачу, коли сплю.

Я річечку оцю в городі в нас під кленом,

як тата й маму і як мед, люблю.

Микола Вінграновський

         Аналіз цього вірша передбачає такі запитання:

         1. З чим порівнює поет річку? Прочитайте (Вузенька, як долоня).

         2. Як автор поезії називає річку? (Дніпра тихенька синя доня).

         3.  Як у вірші говориться про небо над річкою? (Цвіте над нею небо здоровенно солодкими хмаринами з дощем).

         4.  Як поет говорить про свою любов до річки? Прочи­тайте. (Я річечку оцю ... як тата й маму і як мед, люблю).

         Аналіз твору передбачає й роботу над виразністю читання. Потрібно показати дітям залежність вибору тих чи інших засобів виразності від змісту та основ­ної думки тексту.

         Слід поступово формувати в учнів уміння са­мостійно добирати до поданого висловлювання мелодику, тон, темп, ставити логічні наголоси, дотри­муватися пауз. Важливо навчити дітей не лише ви­разно читати, а й виразно переказувати прочитаний текст. Діти разом з учителем вирішують, які місця тексту потрібно чи­тати голосніше, а які — тихіше, який варто вибрати загальний тон читання, в яких місцях треба зробити паузу, які слова виділити логічним наголосом, яким має бути темп читання окремих частин тексту.

         Після детального аналізу фактичного та образно­го змісту дається характеристика дійових осіб. Безу­мовно, в початкових класах характеристика героїв може здійснюватися лише в елементарній формі — опис зовнішності персонажа (портрет), розгляд та оцінка його вчинків, думок, почуттів, ставлення до інших.

         Аналіз твору готує його переказ — зв'язний і послідовний виклад змісту прочитаного. Для того щоб підготувати дітей до переказу тексту, необхідно здійснити аналіз його за структурою, тобто читання окремих частин, визначення їх меж, а також вибір заголовків для кожної частини. Заголовки частин тексту і будуть назвами пунктів плану. План допомо­же дітям краще зрозуміти зміст прочитаного, при­вчить до послідовного викладу як змісту, так і влас­них думок. Не складається план до віршів, які, як правило, не переказуються.

         У шкільній практиці найчастіше використовують детальні перекази (чи близькі до змісту тексту). Крім цього, методика рекомендує й інші, не менш корисні та цікаві для дітей види переказів — стислі, вибіркові, творчі.

                 Дослівне відтворення змісту тексту корисне в ос­новному на початковому етапі навчання переказу, оскільки діти запам'ятовують слова, звороти мови, фразеологізми, які потім використовують у власних висловлюваннях. Детальні перекази рекомендують для таких жанрів, як казки, науково-популярні статті, описові тексти. Казки збагачують мовлення дітей словами і зворотами народної мови, науково-популярні статті — термінами і зворотами, властиви­ми книжному мовленню, описові тексти — образни­ми висловлюваннями.

         Але для розповіді можуть бути використані й інші види переказів, які мають свої переваги. Так, стис­лий переказ формує у дітей уміння вибрати в тексті головне і відкинути деталі — вміння, необхідне кожній людині для швидкої і конкретної передачі інформації, узагальнення побаченого, почутого чи прочитаного.

         Корисним є творчий переказ, який розвиває інте­лектуальні здібності учнів, формує вміння висловлю­вати власні думки.

         Творче опрацювання тексту може носити різно­манітний характер:

         1) переказ із зміною особи оповідача; 2) переказ за зміненим планом, тобто зміна послідовності подій; 3) переказ із творчим доповненням змісту, на­приклад, доповнити переказ викладом головної дум­ки тексту, власними міркуваннями щодо долі героїв і т.д.

         Усі вищезазначені види робіт із розвитку творчих здібностей і мовлення дітей доповнюють аналіз тек­сту, сприяють глибшому розумінню його змісту, структури та образних засобів мови.

         Таким чином, роботу над жанровими особливос­тями твору, його композицією, виражальними засо­бами мови необхідно поєднувати з аналізом змісту, тому що в художньому творі зміст і форма єдині, а вибір і використання певних засобів виразності завжди відповідають ідейному задуму письменника. Аналіз структури доповнюють різні види переказів. При цьому обов'язковою умовою методично пра­вильно проведеного аналізу твору є робота над ви­разністю його читання і переказу.

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ У 3 - 4 КЛАСАХ

         "Читання і письмо — це два найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко   і     напівавтоматично    писати    дитина    залишається    ніби    напівсліпою...".    В. Сухомлинський розглядав опанування навичками швидкого і свідомого читання як найважливіший інструмент у оволодінні знаннями не тільки в школі, а й процесі самоосвіти, як умову для формування інтересу і бажання до знань, як передумову багатого духовного життя школяра і як засіб розвитку його мислення.

         Навчання читання завжди було однією із основних проблем початкового навчання Василь Олександрович зазначав, якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. Він вважав підготовленим до навчання в середніх і старших класах лише того, хто, читаючи, зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу.

        Важливим етапом уроку читання, від якого значною мірою залежить глибоке ро­зуміння та осмислення прочитаного, є аналіз твору. Весь хід роботи над текстом, а особли­во його аналіз, веде до глибокого розуміння змісту твору, усвідомлення дітьми його ідеї та, без сумніву, сприяє свідомому його читанню учнями.

         У шкільній практиці не завжди аналіз твору прово­диться правильно. Він часто підмінюється моралізу­ванням тієї життєвої ситуації, яка відображена пись­менником. Основна увага зосереджується на виявленні мотивів поведінки персонажів, а позиція автора, його оцінка зображуваних подій не береться до уваги; пи­тання аналізу не завжди цілеспрямовані, такі, що ве­дуть до усвідомлення ідеї, сама ідея (головна думка) формулюється не зовсім правильно. Це відбувається тоді, коли вчитель неуважно працює над текстом, не навчає дітей бачити вказівки до тексту, а іноді й "чи­тати між рядками". Слід навчати дітей розуміти текст, спираючись на нього, відповідати на запитання вчите­ля за його змістом. Зрозумілим стає велике значення вибіркового читання в процесі аналізу твору. Саме вибіркове читання сприяє правильному розумінню змісту твору, формуванню свідомого читання. Даючи учням завдання знайти і прочитати те чи інше місце в тексті, вчитель, по-перше, виробляє практичні навич­ки читання мовчки, що сприяє розвитку його швид­кості, по-друге, перевіряє розуміння змісту уривка, по-третє, спонукає учнів читати текст осмислено.

         Досить часто діти, намагаючись відповісти на за­питання вчителя, не заглядають у підручник навіть у тих випадках, коли їм важко висловити думку са­мостійно. А саме текст і повинен бути тим обґрунтуванням, яке підтверджує висловлену учнем думку.

         Аналіз тексту здійснюється частинами. Невеликі твори — вірші, байки — можна аналізувати після прочитання всього тексту.

         Аналіз здійснюється за такими напрямками:

         1. Підведення учнів до ідеї твору через постановку запитань за змістом, причому, запитання повинні бу­ти  цілеспрямованими, такими,  що змушують дітей  обґрунтовувати свої думки і навіть свої почуття, вик­ликані вчинками персонажів чи змістом тексту в ціло­му. Вчитель ставить запитання на зразок: "Що відбу­лося і чому? Доведи свою думку цитатою з тексту".

         2.   Робота над жанровими особливостями твору, його композицією, мовою. Учні відповідають на такі запитання: "Що вказує на те, що це казка, вірш, оповідання? Як побудований твір, де зачин, основна частина, висновок? Як про це сказано у тексті? Знай­ди та прочитай".

         3.    Робота над виразністю читання ("Як це потрібно прочитати?"). Необхідно пояснити школя­рам, які засоби виразності слід використати під час читання тієї чи іншої частини тексту. Наприклад, яке слово потрібно виділити логічним наголосом, де зробити паузу, який вибрати тон читання, гучність, темп і т.д. Вирішення всіх цих питань і саме вираз­не читання тексту допоможуть дітям сформулювати ідею. Адже виразне читання виявляє, по-перше, ступінь розуміння того, що учень читає; з другого боку — піднімає розуміння на вищий рівень. Щоб навчити дітей виразно читати, слід звертати увагу на характер фраз, які потрібно читати, і пояснювати учням, що наша інтонація повинна відповідати змісту. Голосом можна виражати і радість, і сум, і гордість, і прохання, і гнів.

         Як було зазначено вище, під час аналізу твору не­обхідно працювати й над виражальними засобами мови, адже з їх допомогою автор передає глибинний зміст, а дітям вони допоможуть краще зрозуміти ідею твору. Так, під час вивчення казки Г.К.Андерсена "Гидке каченя" (3 клас) вчитель завчасно відзначає в тексті ключові слова і вирази, які автор використовує для опису ставлення пташиного двору до "гидкого каченяти" і для опису самого каченяти: його клюва­ли, штовхали, з нього глузували, воно стало посміховищем пташиного двору, гидка потвора, бідолаха, бідне каченя та ін.

         Особливо важко учням аналізувати тропи. Тропи (грецьк. ігороз — поворот) — це образотворчі засоби мови, що ґрунтуються на вживанні слів у переносно­му значенні для досягнення більшої художньої вираз­ності. Найпоширеніші такі різновиди тропів: алегорія, гіпербола, метафора, персоніфікація, порівняння, епітет та ін.

         Вживання слів у переносному значенні потребує своєрідного "перекладу" з узагальнених значень на об­разні уявлення. Наприклад, у тій же казці Г.К.Андер­сена "Гидке каченя" є такий опис осені: "Листя в лісі пожовкло й поріділо. Вітер зривав його, і воно аж тан­цювало в повітрі". "Листя танцювало" — типовий при­клад вживання слова у переносному значенні.

         Образність мови, на яку слід обов'язково зверну­ти увагу учнів під час аналізу твору, особливо харак­терна для віршів. Наприклад:

Сама собою річка ця тече,

маленька річечка, вузенька, як долоня,

ця річечка Дніпра тихенька синя доня,

маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,

і наша хата пахне їй борщем.

Цвіте над нею небо здоровенно

солодкими хмаринами з дощем.

Ця річечка тече для клена і для мене,

її й тоді я бачу, коли сплю.

Я річечку оцю в городі в нас під кленом,

як тата й маму і як мед, люблю.

Микола Вінграновський

         Аналіз цього вірша передбачає такі запитання:

         1. З чим порівнює поет річку? Прочитайте (Вузенька, як долоня).

         2. Як автор поезії називає річку? (Дніпра тихенька синя доня).

         3.  Як у вірші говориться про небо над річкою? (Цвіте над нею небо здоровенно солодкими хмаринами з дощем).

         4.  Як поет говорить про свою любов до річки? Прочи­тайте. (Я річечку оцю ... як тата й маму і як мед, люблю).

         Аналіз твору передбачає й роботу над виразністю читання. Потрібно показати дітям залежність вибору тих чи інших засобів виразності від змісту та основ­ної думки тексту.

         Слід поступово формувати в учнів уміння са­мостійно добирати до поданого висловлювання мелодику, тон, темп, ставити логічні наголоси, дотри­муватися пауз. Важливо навчити дітей не лише ви­разно читати, а й виразно переказувати прочитаний текст. Діти разом з учителем вирішують, які місця тексту потрібно чи­тати голосніше, а які — тихіше, який варто вибрати загальний тон читання, в яких місцях треба зробити паузу, які слова виділити логічним наголосом, яким має бути темп читання окремих частин тексту.

         Після детального аналізу фактичного та образно­го змісту дається характеристика дійових осіб. Безу­мовно, в початкових класах характеристика героїв може здійснюватися лише в елементарній формі — опис зовнішності персонажа (портрет), розгляд та оцінка його вчинків, думок, почуттів, ставлення до інших.

         Аналіз твору готує його переказ — зв'язний і послідовний виклад змісту прочитаного. Для того щоб підготувати дітей до переказу тексту, необхідно здійснити аналіз його за структурою, тобто читання окремих частин, визначення їх меж, а також вибір заголовків для кожної частини. Заголовки частин тексту і будуть назвами пунктів плану. План допомо­же дітям краще зрозуміти зміст прочитаного, при­вчить до послідовного викладу як змісту, так і влас­них думок. Не складається план до віршів, які, як правило, не переказуються.

         У шкільній практиці найчастіше використовують детальні перекази (чи близькі до змісту тексту). Крім цього, методика рекомендує й інші, не менш корисні та цікаві для дітей види переказів — стислі, вибіркові, творчі.

                 Дослівне відтворення змісту тексту корисне в ос­новному на початковому етапі навчання переказу, оскільки діти запам'ятовують слова, звороти мови, фразеологізми, які потім використовують у власних висловлюваннях. Детальні перекази рекомендують для таких жанрів, як казки, науково-популярні статті, описові тексти. Казки збагачують мовлення дітей словами і зворотами народної мови, науково-популярні статті — термінами і зворотами, властиви­ми книжному мовленню, описові тексти — образни­ми висловлюваннями.

         Але для розповіді можуть бути використані й інші види переказів, які мають свої переваги. Так, стис­лий переказ формує у дітей уміння вибрати в тексті головне і відкинути деталі — вміння, необхідне кожній людині для швидкої і конкретної передачі інформації, узагальнення побаченого, почутого чи прочитаного.

         Корисним є творчий переказ, який розвиває інте­лектуальні здібності учнів, формує вміння висловлю­вати власні думки.

         Творче опрацювання тексту може носити різно­манітний характер:

         1) переказ із зміною особи оповідача; 2) переказ за зміненим планом, тобто зміна послідовності подій; 3) переказ із творчим доповненням змісту, на­приклад, доповнити переказ викладом головної дум­ки тексту, власними міркуваннями щодо долі героїв і т.д.

         Усі вищезазначені види робіт із розвитку творчих здібностей і мовлення дітей доповнюють аналіз тек­сту, сприяють глибшому розумінню його змісту, структури та образних засобів мови.

         Таким чином, роботу над жанровими особливос­тями твору, його композицією, виражальними засо­бами мови необхідно поєднувати з аналізом змісту, тому що в художньому творі зміст і форма єдині, а вибір і використання певних засобів виразності завжди відповідають ідейному задуму письменника. Аналіз структури доповнюють різні види переказів. При цьому обов'язковою умовою методично пра­вильно проведеного аналізу твору є робота над ви­разністю його читання і переказу.



Создан 09 янв 2017