Година спілкування у 1 класі Тарас Шевченко – славнозвісний український поет і художник




 


Мета: формування ключових компетентностей: уміння вчитися – працювати у парі, групі; громадських компетентностей – усвідомлення місця проживання як малої батьківщини; розвивати почуття національної гордості і гідності; виховувати почуття патріотизму; розвивати мовлення; прищеплювати інтерес до вивчення творів Т. Г. Шевченка.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, виставка дитячих книг поета, репродукції картин поета, ілюстрації до творів, грамзапис віршів Т. Г. Шевченка, карта України.

                                                    Хід заняття

Біля імпровізованої хати сидить батько, мати, дитина./

Дитина (звертається до батьків)

                                        Любий тату, милий тату!

                                        Ти скажи, навіщо хату

                                        Рушниками ми прибрали,

                                        Ніби в свято великоднє?

                                        День який у нас сьогодні,

                                        Що квіток отак багато?

 

      Батько                            Так, у нас сьогодні свято!

 

      Дитина (до матері)       Мамо, що ж за свято нині?

 

      Мати                               Та Тарасове, дитино! 

                                       Знай, колись, моє серденько,

                                               Був у нас Тарас Шевченко.

 

     Дитина                             Хто ж він був нам, люба ненько?

 

     Мати                               Це найкращая перлина,

      Яку має Україна,

      Наша рідная країна.

 

Слово вчителя.         У кожного народу є така перлина - людина, яка багато зробила для своєї Батьківщини, яку всі пам’ятають і пишаються його досягненнями. Поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте. Росія гордиться своїм Пушкіним, а ми, українці – Тарасом Шевченком. Все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.

- Хто такий Тарас Григорович Шевченко?

Сьогодні поведемо мову про видатного українського поета, художника, мислителя, палкого патріота України Тараса Григоровича Шевченка. Ознайомимось з його життям, вклонимось світлій пам’яті.

(Вчитель показує карту України)

Є місце на карті, яке називають «Шевченків край… земля безсмертного Тараса…». Так в Україні називають Черкащину. Бо саме тут, в селі Моринцях тоді ще  Звенигородського повіту, Київської губернії, в сім'ї селянина-кріпака народився великий син українського народу Тарас Григорович Шевченко, 203 роки з дня народження якого ми відзначаємо 9 березня (2014р.).

 

  1. У старій хатині кріпака

Колись у тихий день весняний

Хлопчина народивсь.

  1. У тяжкій неволі ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягнята пас.


Словникова робота

-         Хто такий кріпак?

Кріпак – людина, закріплена за паном (багатієм), яка на нього працює. Пан міг кріпака купити, продати, виміняти, як річ, міг покарати.

-         А тепер запрошуємо вас у невеличку подорож життєвим і творчим шляхом Тараса Григоровича Шевченка.

 

  1. Сім’я Шевченків переїхала жити в с. Кирилівку до діда Івана, де і ріс малий Тарас  лагідною, чуйною та щирою дитиною. Він мав 2 брати і 3 сестри. Про нього піклувалася сестра Катерина. Найбільше він любив свою матінку, яку теж звали  Катерина.                       

Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір’ю» 

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

 Мати.  Так синочку правда   (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати.  Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик.  Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати.  Старайся, мій хлопчику.

Мати.                   

 

Як гірко, як нестерпно жаль

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі, змучені раби,

Не знаєм  радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не  розгинать своєї спини.

Промовиш слово і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди з краю в край.

Панує рабство ненависне.

 

 

Тарас був мрійником, любив фантазувати. Казав, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів.  

Надзвичайно любив, коли батько брав його з собою чумакувати. Бувати в тривалих від'їздах, довгий час подорожувати.  

 

  1. Дитячі роки Тараса були тяжкими, сирітськими, безрадісними. Батьки тяжко працювали на панщині. Коли хлопчику було 9 років померла його мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача.  А коли йому виповнилося 11 років, то від злиднів і тяжкої праці помер  батько. Хлопчик залишився сиротою.

 

Він з дитинства зазнав багато горя. Батько, помираючи, покликав до себе всіх своїх нещасних дітей, щоб попрощатися з ними і, за споконвічною народною традицією, сказати їм своє останнє батьківське слово, свій заповіт.

 Найстаршій доньці, Катерині, яка була вже заміжня, батько заповідав трохи одягу, що залишився від матері; підстаршому синові, Микиті — нехитре теслярське начиння; 6-річна Марія, 7-річний Йосип і 9-річна Ярина були ще зовсім малі.

Тарас, ковтаючи сльози, дивився на батька, і Григорій Шевченко, зібравши останні сили, сказав: “А синові своєму Тарасу... я нічого не залишаю. Він не буде людиною абиякою, з нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо: для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...”

 

  1. Тарас дуже хотів читати, малювати. Коли випадала вільна хвилина, він  ховався у бур’яні, і малював усе, що бачив довкола. Шевченко дуже  любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки,  і дивився: як ростуть верби та берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю,  бачив як сонечко увечері сідає.

 

Отак замріявшись забував про все на світі… 

Автор
Отара ягнят, як біла хмарка, що впала на зелені луки... Хай собі пасуться! І по небу
 

пропливають ясні легенькі хмарки. Куди вони пливуть? Мабуть, далеко-далеко звідси... 

Тарас сидить на пагорку, забувши про ягнят, забувши про всі поневіряння і знущання. Ніби в білих чистих сорочках виглядають хати з густих садів на горі, попід горою старий дуб, немов козак вийшов погуляти... 

Хмарки линули, линули, і раптом одна велика й темна закрила сонце. Ніби прокинувся Тарас від сну чарівного. Що він? Кому він потрібний? Чого радів так із сонця, із неба синього, з хат біленьких? Що в тих хатах? Скрізь там сльози, злидні, прокльони. А хіба є в нього така злиденна рідна хата, що його, Тараса, чекає?.. Так гірко йому стало, опустив голову на коліна й заплакав...

 

Оксана (підбігла до Тараса). Чом же плачеш ти? Ох, дурний Тарасе, бач як малий плаче. Давай, я сльози тобі витру. (Витирає сльози на обличчі Тараса).
Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти співаєш, найкраще від усіх ти читаєш, ще й, кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж!

Тарас (усміхнувшись). Еге ж, малярем.

Оксана (переконливо). І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату.

Тарас (сумно). Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний....Ні, я не ледащо, я буду таки малярем.

Оксана (весело). Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий, — вони ж питоньки хочуть! (Беруться за руки і біжать.)
 

 

  1. Малий Тарас дуже хотів вчитися. Та вчитися прийшлось при церковній школі у дяка. За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками. Не витримавши жорстокого поводження дяка, хлопчик утікає з школи в містечко Лисянку, щоб піти в науку до місцевого маляра.

З Лисянки Шевченко переходить до іншого дяка-маляра в село Тарасівку.

Після невдалих спроб влаштуватися в науку до малярів Тарас повертається в с. Кирилівку, пасе громадську череду.  

Потім служив у пана Енгельгарда хлопчиком-козачком. 

Разом з паном Шевченко їде до Києва, а потім живе у м. Вільно на березі холодного Балтійського моря і в 1831 році приїжджає до Петербурга. 

 

  1. 5.     На своєму життєвому шляху Шевченко зустрів багато розумних людей, які побачили у ньому великий талант. Друзі художники викупили Тараса з неволі, допомогли з навчанням в Академії  мистецтв. Тільки у 24 роки він став вільною людиною.

Шевченка друзі викуплено у пана Енгельгардта за 2500 крб. асигнаціями.

 

  1. 6.     Ім’я Тарас означає бунтар. Бунтар – це той, хто бореться за справедливість і волю свого народу, прагне для людей щастя. Саме таким був і Тарас Шевченко. Він написав багато віршів, які увійшли до його збірки «Кобзар».

Для своєї збірки Тарас Григорович обрав таку назву тому, що колись кобзарями називали народних співців, які ходили від села до села, граючи на кобзі. Вони співали людям пісні про долю України, її народу.

          Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є Великим Кобзарем – співцем українського народу.

Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

 «Кобзар» сьогодні містить 240 поезій і 20 поем, написав декілька прозових і драматичних творів.

  1. Пани і цар злякалися віршів Шевченка й відправили його у далеку пустелю – на заслання, подалі від рідної України. Але не скорився Тарас і потайки продовжував писати вірші і малювати.

Ховав свої роботи   

  1. Через 10 довгих років він повернувся із заслання хворий і змучений, але не скорений. Помер Тарас Шевченко у м. Петербурзі, а пізніше його перепоховали у місті Каневі на Чернечій горі, яка називається тепер Тарасовою.

Уже будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати ряд підручників.

Тарас  не був людиною абиякою. Він прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47 років він 24 роки був кріпаком, 10 років невільником у солдатах, 7 років під невсипущим наглядом жандармів і тільки 6 років відчував себе вільною людиною. Та його життя було, як зірка: яскраво запалало, але швидко погасло. Та сяйво його творів палає і зараз.  

-         Багато віршів Тарас Шевченко написав, для дітей, бо він їх дуже любив.

Шевченко писав про природу, про Україну, про тяжке життя селян, про свою сім'ю, про любов до матері, жінки..

Образ України у Шевченка — це образи тихого світанку, заходу сонця, зорі. Поет описує українські національні символи: калину, вербу, тополю, барвінок, садок вишневий коло хати... В Кобзареві слово калина вжив 385 разів, а всього в своїх творах-965.

Читання напам’ять  віршів Т. Г. Шевченка.

І барвінком, і рутою…

І барвінком, і рутою,

І рястом квітчає

Весна землю; мов дівчину

В зеленому гаї.

І сонечко серед неба

Опинилось, стало,

Мов жених той молодую,

Землю оглядало…

  1. 1.     Тече з-під явора
    Тече вода з-під явора
    Яром на долину.
    Пишається над водою
    Червона калина.
    Пишається калинонька,
    Явор молодіє,
    А кругом їх верболози
    Й лози зеленіють. 
  2. 2.     Зоре моя вечірняя…

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила…

А над самою водою

Верба похилилась…

  1. 3.     Світає, край неба  палає…
    Світає, край неба палає;
    Соловейко в темнім гаї
    Сонце зустрічає.
    Тихесенько вітер віє;
    Степи, лани мріють;
    Між ярами над ставами
    Верби зеленіють;
    Сади рясні похилились;
    Тополі на волі
    Стоять собі, мов сторожа,
    Розмовляють в полі. 
  2. 4.     По діброві вітер виє…

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий

Марне зеленіє.

Кругом поле, як те море

Широке синіє…

  1. 5.     Зацвіла в долині червона калина…

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина – дитина.

Любо,  любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина,

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину…

  1. 6.     Встала й весна…

Встала й весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають…

  1. Сонце гріє, вітер віє…

Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину,

На калині одиноке
Гніздечко гойдає.
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.

Коли читаєш його вірші, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню. Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав  слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів.

72 вірші, написаних  Т.Г.Шевченком, покладені на музику. («Думи мої, думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора висока», «Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина»… )

Звучить аудіозапис пісні “Садок вишневий коло хати”

Вчитель. Зараз я буду зачитувати рядки з творів поета, а ви повинні доповнити ці рядки потрібними за змістом словами.

  1. Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє…лани, гаї, сади!

І ми, жартуючи погнали

Чужі ягнята до…( води).

 

  1. Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце …(зустрічає).

 

  1. В лиху годину,

Якось недавно довелось

Мені заїхать в…(Україну).

 

  1. Не називаю її раєм –

тії  хатиночки у …(гаї).

 

  1. Тече вода з-під явора

яром на долину.

Пишається над водою

червона… ( калина).

 

  1. Садок вишневий коло хати,

хрущі над вишнями гудуть,

плугатарі з плугами йдуть.

співають ідучи  …(дівчата).

Тарас дуже захворів на запалення легень. Він просить приятеля, лікаря Козачковського, у якого його застала тяжка пневмонія, подати йому аркуш паперу і олівець. На папір без назви лягають римовані рядки: “Як умру, то поховайте...».

         Тарас Шевченко проголосив у “Заповіті” заклик повалити експлуататорський лад і побудувати нову, вільну сім'ю народів. Ще 16 років після написання “Заповіту” жив і боровся Шевченко з царизмом, кріпаччиною, боровся і переміг, заволодівши розумом і думами мільйонів людей усього світу.

Звучить «Заповіт»

 

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.


 

Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще був й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишив нам у спадок. Він написав понад 1000 картин. За свої малюнки  Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.  «Циганка-ворожка» ( 1841) та «Катерина» (1842). «Селянська родина» (1843), «Селянське подвір’я» (1845), «Богданова церква в Суборові» ( 1845), «Чигирин з Суботівського шляху» (1845), «Мотрин монастир» (1845)

Давайте уявимо, що ми завітали на художню виставку дитячих робіт  “Вірші Т.Г.Шевченка в малюнках”. Ці роботи зроблені дітьми з любов’ю до поета, Великого Кобзаря,  до нашої рідної України.

Презентація малюнків учнів.

 “Садок вишневий коло хати…”

“Пливе човен по Дунаю один за водою…”

“Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.”

“Тече вода з-під явора”

“Зацвіла  в долині червона калина.”

 

-         Цікаві повідомлення про життя Т.Г.Шевченка учнів третього класу.

 

ЗОВНІШНІСТЬ

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди.

Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі  особливого характеру.

Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього, чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою.
 ВДАЧА

Ось як згадують про Шевченка сучасники: "Своєю простотою, сердечністю, однією своєю появою мимоволі прив’язував до себе всіх: від малого до великого…";

"Його трохи незграбні, але зовсім не вульгарні манери, проста мова, добра, розумна усмішка, все якось притягувало до нього й залишало враження старого знайомства, старої приязні, при якій всі церемонії робилися зайвими";

"Він був надзвичайно ласкавий, м’який і наївно довірливий до людей, в усіх він знаходив щось добре й захоплювався часто людьми, що не були його варті. Сам же він впливав на інших якось чарівливо, всі любили його, навіть слуги".

ГРОШІ

Гроші Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачав їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Заходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.
       У Kиєві служниця перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші. Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці "дурні якісь гроші" він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

ОСТАННІ ДНІ ПОЕТА

Про своє фізичне здоров’я Шевченко дбав мало. А воно було дуже надірваним ще в часи заслання. Окрім того, був рідкісним працелюбом. Уже наприкінці вересня 1860 року стало помітно, що поет вельми хворий. Однак він про це нікому не говорив і весь віддавався праці. Лише 23 листопада поскаржився лікарю на біль у грудях. Той порадив не виходити на двір. Домашній карантин Шевченко витримав до Різдва. Казав: Щоб і на Різдво не виходити? А кутя? А узвар? Ні, не всиджу: колядувати хоч рачки полізу до куми! Це колядування цілком надломило його організм.
       Діагноз лікарів був невтішний: водяна хвороба. Останні дні Шевченко провів у великих муках. Проте жоден стогін не вирвався з його грудей. Шевченко лише стискав зуби, виривав ними вуса, давлячи в собі болі, що його мучили.
       У неділю 10 березня о п’ятій ранку, зійшовши по сходах до майстерні, він охнув і впав. Так перестало битися серце Тараса Шевченка.
       Кріпак із кріпаків, геній із геніїв – це він дочасно віддав своє життя, аби неправда і сваволя, кривда і глум над чесною людиною ніколи не приходила на нашу землю.
Творча робота

- Скласти прислів’я.

Шевченко дужий був   не силою, а…           сонце для нас.

Шевченків «Кобзар», то для народу…          словом мудрим.     

Шевченко Тарас наче…                                 великий дар.

—        «Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі»;

—        «Зі сторінок «Кобзаря» зійшла правди зоря»;

—        «Шевченків «Кобзар» пік панів, як жар»;

—        «Правду в «Кобзарі» шукай».

 

Підсумок заняття

Пам'ять про поета вічна… Народ пам’ятає про Тараса Григоровича Шевченка,

вшановує його пам'ять: його ім’ям названо парки, театри, вулиці. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету. Не лише в Україні вшановують його пам'ять. В багатьох країнах світу: Канаді, Угорщині, США, Франції, Аргентині стоять пам’ятники Шевченку.

Підраховано, що на сьогодні по всій землі кулі поставлено Кобзареві більше 1200 пам'ятників. Жоден інший митець у світі не зажив такої слави. Від Харкова до  Південної та Північної  Америки й Канади височіють ці пам'ятники, свідки глибокої пошани і любові трудящих всього світу до нашого Тараса.

А ми пишаємося тим, що саме нам, українцям, випала така честь — бути причетними до народу, який дав світові цю велику людину.

Вікторина «Життя Шевченка»

Запитання до учасників конкурсу знавців творчості Т.Г. Шевченка.
1. Скільки років із дня народження Т.Г.Шевченка ми сьогодні відзначаємо? (203роки).
2. Де і коли народився Т.Г.Шевченко?(25 березня /9 березня 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині (Черкаська область). 

3. Куди переїхала сім’я Шевченків згодом? (с. Кирилівка)

4.     Назвати імена батьків Тараса Шевченка.(Катерина, Григорій). 

5. Ким були батьки Тараса? (Селяни-кріпаки, працювали на панщині).

6.       Скільки братів і сестер було в Шевченка? (У Тараса було два брати і три сестри, він був третьою дитиною. (Катерина, Микита, Тарас, Ярина, Марія, Йосип). Параска (1805 - 1807) Єфимія (1813-1815), Марія (1807-1810)

7.       Коли і в кого почав навчатися грамоті Тарас Шевченко? (У школі дяка Павла Рубана, у 1822р., а дражнили його «Совгир»).
8.       Якого віку був Тарасик, коли померла його матуся, батько?

(9 років – мати 1823 р.,  11 років – батько 1825 р.)

9.       Де поневірявся  Т.Шевченко, осиротівши?

(Був попихачем у дяка , наймитував у попа, потім пас громадську отару).

10.Які нагороди одержав Шевченко, навчаючись у Академії мистецтв?(Три срібні медалі). 

11. Скільки років перебував Тарас Шевченко у засланні? (10 років: з 1847 по 1857рр.). 

12. На якому році життя помер Шевченко і де його було поховано?(Шевченко помер у Петербурзі в будинку Академії мистецтв,проживши 47 років і один день. Поховали його в Петербурзі наСмоленському кладовищі. Через 40 днів труну перевезли на Україну і поховали в с. Каві на Чернечій горі). 

13. Що було справжньою причиною заслання Шевченка? (Його революційні вірші: альбом поезій «Три літа» і поема «Сон», в якій мається на увазі правління

14. Як люди вшановують Шевченка?

«Незакінчене речення»

Мені цікаво було дізнатися про… …

Я обов’язково прочитаю в додатковій літературі  про……

Батькам удома розповім про……

Хочу вивчити….

А де ж ви можете використати те, про що сьогодні дізналися?

 

-         На закінчення свята в пам'ять невмирущого Кобзаря послухаємо запис пісні

«Реве та стогне Дніпр широкий».

 

Слухання запису «Реве та стогне Дніпр широкий»

 

Звучить аудіозапис пісні “Україна” (муз. Г.Татарченка, сл. С.Литвина), у виконанні М.Поплавського.

 

-         Запам’ятайте, діти, заклик великого поета:

«Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

І це сьогодні головне ваше завдання.

Учениця.  

 Я, маленька українка,

Дев’ять років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре,та не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

                                                        Діти!

Любіть Україну, як любив її Тарас Шевченко. Читайте твори українських поетів і письменників, і ваша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов світу! 

 

 



Обновлен 07 апр 2017. Создан 06 апр 2017